Ухвала суду № 87752085, 19.02.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.02.2020

Справа № 334/559/20

Провадження № 2/334/2075/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

19 лютого 2020 року представник позивачки адвокат Першин І.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборони відповідачам АТ «Альфа Банк», АТ «Укрсоцбанк» та особам, що діють в інтересах та від їх імені вчиняти дії, пов`язані з примусовим входженням та перебуванням у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснювати дії щодо заміни вхідних дверей, заміни замків у вхідних дверях даної квартири, встановлення сигналізації, здійснювати охорону квартири, пов`язану з фізичною присутністю сторонніх до сім`ї ОСОБА_1 осіб, примусово здійснювати виселення ОСОБА_1 та членів її родини з даної квартири та зняття з реєстрації, а також вселення до даної квартири будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання.

На обґрунтування своїх вимог заявниця вказує, що 18.02.2020 року представники АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_2 Ю., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконно проникли до житла позивачки, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , здійснили заміну замку вхідної двері в квартиру та фактично примусово виселили позивача з її дітьми, які зареєстровані за вищевказаною адресою, зробивши неможливим доступ позивача до речей, цінностей та документів останньої. За даним фактом ОСОБА_5 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. На теперішній час співробітники банку залишаються в квартирі разом з особистими речами позивачки.

Таким чином, у позивачки є підстави вважати, що спірне майно може бути реалізовано, та буде порушувати її права і ускладнить виконання рішення суду, а отже існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

При цьому ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а також надати суду докази на підтвердження того, що майно, на яке слід накласти арешт з метою забезпечення позовних вимог, належить боржнику.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2007 року у цивільній справі № 2-1371/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 99,97 кв.м., жилою площею 35,6 кв.м., корисною площею 92 кв.м. та зобов`язано ОП ЗМБТІ зареєструвати зміни в технічній документації по вищевказаному житловому приміщенню.

Іпотечним договором № 311П016-І від 25.05.2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1258 та в реєстрі для реєстрації заборон за № 157, встановлено предмет іпотеки – трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 99,97 кв.м., вартість якого становить 868600,00 грн., що в еквіваленті складає 172000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 198145943 від 29 січня 2020 року встановлено власника вищезазначеної квартири – АТ «Альфа-Банк» на підставі протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», серія та номер 4/2019 від 15.10.2019 року, виданий 11.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С.; рішенням № 4/2019, виданого 11.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк»; рішення №5/2019, виданого 15.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк»; іпотечного договору № 311П016-І № 1258, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Пунктом 1 вищезазначеної постанови визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А відповідно до п. 4 вказується, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз`ясненням п. 10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки метою забезпечення позову є полегшення виконання рішення суду, а отже задля захисту прав позивача, її позовні вимоги, пов`язані з реєстрацією спірного майна, достатньо забезпечити накладення заборони на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлення заборони вчиняти дії щодо заміни вхідних дверей, заміни замків у вхідних дверях спірної квартири, встановлення сигналізації, здійснення охорони квартири, не пов`язано з переходом права власності на нерухоме майно та не вбачає наявності того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась.

Так, суд приходить до висновку, що заявлений вид забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору та ухвалення рішенням судом є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього можливого рішення суду.

В іншій частині заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою, що є виконавчим документом, є:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_3 ).

Боржником за даною ухвалою є:

Акціонерное товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714 (03150, м. Київ, вул. В.Васильківська 100);

Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019 (03150, м. Київ, вул. В.Васильківська 100).

Державний реєстратор Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича (69000, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону 137).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк