Рішення № 87750648, 10.02.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4647/19 2/303/99/20

Ряд. стат. звіту - 8

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дорош І.І.

представника третьої особи Степанова О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича та АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, та скасування запису про реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. та АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, та скасування запису про реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що 27.02.2019 року Державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45714391 про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Умовами Договору іпотеки №305/146-Ж від 27.09.2006 року не передбачено право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності в порядку реєстрації такого права державним реєстратором або нотаріусом. 27.09.2006 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір кредиту №305/146-Ж. В якості забезпечення виконання вищезазначеного Договору кредиту 27.09.2006 року між АТБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №305/146-Ж. Згідно п.1.1. Договору іпотеки №305/146-Ж від 27.09.2006 року іпотекодавці передають іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання наступне нерухоме майно – трьохкімнатну квартиру, загальною площею 66,40 кв.м., що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, іпотекодавці не надавали згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю. Також відповідачем не додержано вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцям та позичальнику письмової вимоги про усунення порушення. Оскаржуване рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на вищезазначену квартиру прийняте з порушенням норм ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпечене за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд задоволити його з підстав наведених в позові.

Представник позивача Олексик ОСОБА_7 .І. в судовому засіданні позов також підтримав із зазначених в ньому обставин.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Дорош І.І. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову.

Відповідач державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар М.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради - Степанова О.Р. в судовому засіданні позов підтримала та просила суд задоволити його з підстав наведених в позові.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, які були надані сторонами у справі і надаючи їм оцінку як в цілому, так і кожному доказу, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 27.09.2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір кредиту №305/146-Ж відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США, зі сплатою 13,5% річних (а.с. 20-23).

Відповідно до Іпотечного договору №305/146-Ж укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , яка діяла від власного імені та імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , було забезпечено виконання ОСОБА_3 . Кредитного договору №305/146-Ж від 27.09.2006 року, надано в іпотеку наступне нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 66,40 кв.м., що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24-25).

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №157719066 від 27.02.2019 року слідує, що 20.02.2019 року державним реєстратором Горщар М.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45714391 від 27.02.2019 року, було здійснено запис про право власності №30469343, зокрема власником квартири АДРЕСА_1 стало АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 26).

Відповідно до Рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» №5/2019 від 15.10.2019 року рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» вирішено реорганізувати АТ «Укрсоцбанк» на здійснення подальших дій щодо його припинення шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Дані правовідносини регулюються нормами ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридц`ятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону №898-IV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон №800-VI) норми статті 37 Закону №898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 Закону №898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом №800-VI змін до статті 36 Закону №898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон №1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону №898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону №898-IV).

Отже, Закон №898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі іпотеки №305/146-Ж від 27.09.2006 року, укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , яка діяла від власного імені та імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , сторони обумовили, зокрема п.4.6., що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду,

- на підставі виконавчого напису нотаріуса,

- шляхом передачі іпотекодержателю права на Предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»,

- шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку»,

- шляхом організації іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між іпотекодавцями та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону №1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Аналогічну позицію з подібних правовідносин також висловив і Верховний суд у своїх постановах від 15.01.2020 року у справі №127/16726/17-ц, №61-39438св18 та у справі №607/2754/16-ц, №61-29694св18, а також Велика палата Верховного суду у своїх Постановах від 10.04.2019 року у справі №726/1538/16-ц, №14-111цс19 та від 20.11.2019 року у справі №802/1340/18-а, №11-474апп19.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначені встановлені судом факти, було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , використовується як місце постійного проживання позивача ОСОБА_1 та є предметом іпотеки в забезпечення вимог за Кредитним договором №305/146-Ж від 27.09.2006 року, укладеного в іноземній валюті, а тому не може бути звернено стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону №1304-VII.

Крім цього, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно положення ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Як випливає із зазначених норм, єдиною підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності є рішення суду про скасування відповідного рішення державного реєстратора. Таким чином, встановлений законодавством порядок скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачає необхідність звернення до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Отже, згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про порушення законних прав позивача з боку відповідачів, а отже позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 33-37 ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

р і ш и в :

Позов задоволити - повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45714391 від 27.02.2019 року про реєстрацію за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ: 00039019 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності запис про право власності №30469343 про реєстрацію за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ: 00039019 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути із Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.06.2001 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області, місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідач: державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар Михайло Васильович, місце знаходження с.Велятин, вул.Миру, 72, Хустський район, Закарпатська область.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_5 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, місцезнаходження м.Мукачево, пл.Духновича, буд.2

Повний текст рішення суду складено 20.02.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір