Рішення № 87749662, 03.02.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/6401/18

Номер провадження 2/237/108/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.20 року м. Курахове Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,

за участю представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1 ,

представника відповідачів за первісним позовом та представника позивача та третьої особи за зустрічним позовом – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – 144814,02 гривень, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення поруки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - 144814,02 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що 08.05.2012 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 163АІ10120508001 (далі – Договір).

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК».

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач – ОСОБА_5 отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строкової, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 125910,00 гривень.

09.08.2018 року Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» змінило найменування на Акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК».

В забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором між позивачем та відповідачем – ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 163АІ10120508001-П (далі Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки відповідач як поручитель поручається за виконання Позичальником обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого в нього виникла прострочена заборгованість в розмірі 144814,02 гривень, яка складається з простроченої заборгованості – 79 221,53 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках – 65 592,49 гривень.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 144 814,02 гривень та судовий збір в розмірі 2172,21 гривень.

Відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому ними зазначено, що з позовом не згодні в повному обсязі. Вважає, що з довідки-розрахунку від 25 вересня 2018 року № 04.22-07/11055 не доведено і не обґрунтовано суму простроченої заборгованості – 79 221,53 гривень і не зрозуміло, коли саме виникла заборгованість за кредитним договором яким чином, в якій спосіб нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, відповідно до умов кредитного договору, тому не можливо вважати позовні вимоги обґрунтованими і доведеними. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 після отримання кредитних коштів жодного платежу за кредитним договором № 163АІ10120508001 від 08.05.2012р. не зроблено. Вказує, що Банк і він врегулювали у договорі кредиту питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. А саме, 08.06.2012 р. ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 163АІ10120508001 від 08.05.2012р., а тому Банк мав право з 08.09.2012 р. і протягом трьох років від цієї дати звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного права, проте зробив це лише 19.12.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

В процесі розгляду справи відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічний позов про припинення поруки, в якому він посилається на те, що 08 травня 2012 року між ПАТ «Уксоцбанк» в особі начальника Донбаського відділення №163 Групи відділень №1 (м.Донецьк) Департаменту роздрібних продаж Східного комерційного макрорегіону (м.Донецьк) ПАТ «Укрсоцбанк» Ткаченко Марини Олександрівни, що діє на підставі Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» та Довіреності банку посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 21 листопада 2011 року, за Р№6377, 6378 та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № №163АІ10120508001 від 08 травня 2012 року, за умовами якого останньому були надані у власність грошові кошти в розмірі 125 910,00 гривень на строк з 08 травня 2012 року по 07 травня 2017 року зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 17.30 % річних для придбання автомобіля. Цього ж дня між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №163АІ10120508001 – ІІ за умовами якого я поручився за виконання вищевказаного кредитного зобов`язання. Вважає, що порука, яка виникла на підставі вищевказаного договору поруки припинилася. Вищезазначений договір поруки не містить строку дії поруки. Що стосується строку виконання основного зобов`язання, то цей строк був встановлений до 07 травня 2017 року,

оскільки саме ця дата прописана в кредитному договорі № №163АІ10120508001 від 08 травня 2012 року. Зазначив, що 08.06.2012 р. Відповідач ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №163АІ10120508001 від 08.05.2012 р., а тому ПАТ «Укрсоцбанк» мав право з 08.09.2012 р. і протягом шести місяців від цієї дати звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного права, проте зробив це лише 19.12.2018 року. Просить суд відмовити в задоволенні первісного позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності і задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 22.01.2020 року замінено позивача за первісним позовом - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та відповідача за зустрічним позовом, виключивши його з числа осіб, що беруть участь у справі, на належного позивача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

В судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в режимі відео конференції первісний позов підтримав в повному обсязі. Зустрічний позов представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» не визнав повністю.

Представник відповідачів за первісним позовом та представника позивача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав. Вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Зустрічний позов підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що договір поруки припинився на час звернення Банка.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновків, які наведені нижче.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, який урегульовує відносини щодо надання банківського кредиту на споживчі потреби позичальника.

До кредитних відносин між банківською установою та позичальником застосовуються норми, які регулюють правовідносини позики. Окрім цього, до відносин між відповідачем та позивачем повинні застосовуватись норми, якими урегульовані правові відносини споживчого кредитування. Тож, при вирішенні цього спору суд виходить із приписів статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.1950), враховує, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), нормами законів України: "Про банки і банківську діяльність", "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

З огляду на те, що банківські послуги, якими скористався відповідач, є за своєю природою споживчими , суд з`ясовує виконання позивачем положень статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808, оскільки договір, на підставі якого позивач вимагає стягнення боргу з відповідача був укладений 08.05.2012 року, тобто після набрання цією постановою чинності.

Згідно із ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

«Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.» – встановлює ст.626 ЦК України.

Обов`язок відповідача повернути отримані від банка кредитні гроші виникає з моменту, коли ці гроші були реально отримані, оскільки договір банківського кредиту носить «реально-консенсуальний» характер. Отже, права і обов`язки банку щодо надання банківського кредиту, емісії платіжного інструменту, відкриття рахунку тощо виникають в момент укладання договору в формі, яка передбачена законом, а в частині обов`язку позичальника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом кредитний договір - є реальним, оскільки обов`язок позичальника повернути позику виникає після того, як позикодавець надав позичальникові гроші або інші речі, які визначені родовими ознаками.

Судом встановлено, що 08 травня 2012 року між ПАТ «Уксоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № №163АІ10120508001 від 08 травня 2012 року, за умовами якого останньому були надані у власність грошові кошти в розмірі 125 910,00 гривень на строк з 08 травня 2012 року по 07 травня 2017 року зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 17.30 % річних для придбання автомобіля.

Встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

В судовому засіданні встановлено, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором, а саме: 125 910,00 гривень. ОСОБА_3 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, в зв`язку з чим станом на день подачі позову до суду 19.12.2018 року утворилась прострочена заборгованість в розмірі 144814,02 гривень, яка складається з простроченої заборгованості – 79 221,53 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках – 65 592,49 гривень.

Згідно п. 4.4 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) відповідачем ОСОБА_3 обов`язків, визначених п.п. 3.3.6, 3.3.7 цього договору (забезпечувати сплату процентів за використання кредиту у порядку та розмірі, визначеному п.п. 1.1, 2.4, 2.7 цього договору та комісії в розмірах та порядку, передбачених цим договором, забезпечувати своєчасно та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливості штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п. 1.1, 2.4 цього договору), протягом більше, ніж дев`яносто календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, ОСОБА_3 зобов`язаний протягом одного робочого дня Банку погасити кредит в повному обсязі,сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, Позивач та відповідач ОСОБА_3 врегулювали у договорі кредиту № 163АІ10120508001 від 08.05.2012р. питання дострокового повернення кредиту, та визначили умови такого повернення.

В судовому засіданні встановлено, що з 08.11.2014 р. ОСОБА_3 не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором № 163АІ10120508001 від 08.05.2012р., протягом 90 (дев`яноста днів). Ця обставина визнана сторонами у судовому засіданні, не заперечувалась ані первісним позивачем, ані відповідачами за первісним позовом. Отже, встановлений п.4.4. кредитного договору строк дев`яноста днів спливає 06.02.2015 року. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).«За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання» - ч.5 ст.261 ЦК України.Судом встановлено, що 07.02.2015 (протягом одного робочого дня) відповідач ОСОБА_3 не погасив кредит в повному обсязі, не сплатив проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню), а тому 07.02.2015 позивач повинен був дізнатися, що його право порушено, і починаючи з 08.02.2015 року він мав право протягом трьох років від цієї дати звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного права, проте зробив це лише 10.12.2018 року (конверт,в якому направлено позов від 28.11.2018 р. до суду, на аркуші справи № 33), тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову. Судом не встановлено обставин, передбачених ст.263 та 264 ЦК України. Надана позивачем Довідка станом на 25.09.2018 (аркуш справи 77-78 та 83-84) в графі «№п/п33» містить твердження позивача про сплату на його користь 29,95 гривень відсотків, в графі «№ п/п 34» вказує, що 21.01.2015 позичальник за кредитом сплатив на користь банку відсотки за кредитом у сумі 394,86 грн., а у графі «№ п/п 35» довідка містить твердження позивача про сплату відповідачем 21.12.2017 п`яти гривень відсотків. Але, позивач не спромігся довести це твердження належними доказами - відповідними первинними розрахунковими документами – будь якими платіжними документами в електронному або паперовому вигляді, які були підставою для перерахунку вказаних сум відсотків за користування кредитом. Представник відповідача заперечив проти цього твердження і заявив, що ніяких дій щодо погашення боргу перед банком за кредитним договором ані позичальник, ані його поручитель не здійснювали починаючи з 27.10.2014 року.

Приймаючи рішення, суд виходить із того, що за допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів, у тому числі і кредитні послуги.

Також, суд приймає до уваги, що, з огляду на ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи, а відповідно до норм ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, і, відповідно, в процесі погашення кредитних зобов`язань кредитор набуває права власності на грошові кошти, що повертає боржник на виконання своїх зобов`язань.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Згідно із п.1.3. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", документом за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів є документ, що підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки.

Згідно із ст.51 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Позивач не надав жодного банківського документу на підтвердження отримання ним грошових коштів від свого позичальника 10.11.2014 року, 21.01.2015 та 21.12.2017, тому суд не може вважати твердження позивача про сплату на його користь п`яти гривень 21.12.2017 року та 394,86 грн. 21.01.2015 року, та 29,95 грн. 10.11.2014 доведеними за допомогою належних доказів обставинами, які переривають перебіг позивної давності з наслідками, встановленими ст.264 ЦК України. Тому суд визнає доводи позивача у цій частині неспроможними.

Окрім цього, згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 526 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Приписами частини 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, якщо сторонами кредитних правовідносин врегульовані в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен був звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати - 06.02.2015р. з урахуванням п.4.4. Кредитного договору.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява відповідача містися у його відзиві на позов (а.с 52-54). Отже, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – 144814,02 гривень, необхідно відмовити.

Суд також дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача за зустрічним позовом до АТ «Альфа-Банк про припинення договору поруки, з огляду на обставини, наведені нижче.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З договору поруки № 163АІ10120508001-П від 08.05.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 є поручителем перед ПАТ «Уксоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 163АІ10120508001 від 08.05.2012 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в розмірі 125 910,00 гривень на строк з 08 травня 2012 року по 07 травня 2017 року зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 17.30 % річних для придбання автомобіля.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В судовому засіданні встановлено, що вищезазначений договір поруки не містить строку дії поруки, а кредитор не пред`явив вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Строк виконання основного зобов`язання встановлений до 07 травня 2017 року, оскільки саме ця дата прописана в кредитному договорі № №163АІ10120508001 від 08 травня 2012 року. А у відповідності до п.4.4. цього договору сторони узгодили дострокове повернення кредиту та відсотків за період фактичного користування кредитом.

Згідно п. 3.3.1 Договору поруки № №163АІ10120508001-ІІ від 08 травня 2012 року Кредитор протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати невиконання Боржником своїх зобов`язань забезпечених порукою зобов`язаний повідомити про це Поручителя з наданням інформації щодо обсягів виконаного Позичальником зобов`язання та невиконаного зобов`язання Позичальником яке підлягає виконанню Позичальником та/або Поручителем. Банк не надав суду доказів про виконання п.3.3.1 Договору поруки.

Вимога про повернення отриманих у кредит коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково . Обов`язок достроково повернути кредит у позичальника виник 06.02.2015 у відповідності до п.4.4 кредитного договору, з огляду на те, що востаннє належним чином кредитне зобов`язання ним було виконане 27.10.2014 ( Довідка а.с77-78 та 83-84) і ця обставина не заперечувалась сторонами у судовому засіданні.

Таким чином, за умови пред`явлення банком боржнику та поручителю вимог про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, строк виконання основного зобов`язання змінюється в односторонньому порядку, а порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимогу (позов) до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання. У спірних кредитних відносинах датою початку обчислення цього строку слід вважати 07.02.2015 року з огляду на обставини, які були встановлені у судовому засіданні та відповідно до ст.253ЦК України. А закінчення цього строку відбувається у відповідне число останнього місяця строку (ч.3 ст.254 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в Постанові, ухваленій по справі № 6-78цс12. Верховний Суд України наголосив: «Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 ЦК України та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.»

Відповідно до постанови ВСУ від 17.09.2014р. ухваленої по справі № 6-53цс14, пред`являтися до Поручителя має саме позовна вимога і якщо саме позовна вимога протягом 6 місячного строку не була пред`явлена то мають місце наслідки вказані в ч.4 ст. 559 ЦК України, а саме припинення поруки.

Згідно правової позиції ВСУ у справі № 6-1009цс17 від 14.06.2017 року: «Якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов`язань боржника», то строк «чинності поруки» все одно складає шість місяців з моменту обов`язку боржника виконати основне зобов`язання. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя».

Таким чином, порука – це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинно розглядати як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно п. 4.4. цього кредитного договору №163АІ10120508001 від 08.05.2012, встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Відповідачем ОСОБА_3 обов`язків визначених п.п. 3.3.6, 3.3.7 цього договору (забезпечувати сплату проценти за використання кредиту у порядку та розмірі, визначеному п.п. 1.1., 2.4, 2.7 цього договору та комісії в розмірах та порядку, передбачених цим договором, забезпечувати своєчасно та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1., 2.4 цього договору), протягом більше, ніж дев`яносто календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний протягом одного робочого дня Банку погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, ПАТ «Уксоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Відповідач ОСОБА_3 врегулювали у договорі кредиту №163АІ10120508001 від 08.05.2012 р. питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. В судовому засіданні встановлено що строк дострокового повернення кредиту у спірних відносинах настав 06.05.2015 року.

Суд вважає, що порука припинилася, оскільки Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») не пред`явив позовну вимогу до Поручителя ОСОБА_4 протягом 6 місяців з дня настання строку виконання кредитного зобов`язання, тобто протягом 6 місяців з 07 лютого 2015 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення поруки підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню і витрати, понесені позивачем при зверненні із цим позовом до суду.

Керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – 144814,02 гривень, відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення поруки, задовольнити.

Припинити поруку, яка виникла на підставі договору поруки № 163АІ10120508001-ІІ від 08.05.2012, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2020 року.

Суддя В.А. Сенаторов