Ухвала суду № 87730191, 20.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63851/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань - Шевченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/37448/17-ц за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у якій просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо нього, що було застосоване ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2017 року у справі №757/37448/17-ц.

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2017р. у справі №757/37448/17-ц скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.10.2017р. та задоволено подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), до виконання зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню №47418687 щодо виконання: виконавчого листа №2-284/12 виданого 10.12.2015 Новоселицького районного суду Чернівецької області про стягнення солідарно з ТОВ «Інтр-А», ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором (ВП 47035469), виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення солідарно з ТОВ «Інтр-А», ОСОБА_1 заборгованість по договору кредиту (ВП 46185424). Вказує, на те, що йому необхідно виїхати на обстеження та лікування за кордон, оскільки він важко хворіє, я потребую трансплантації серця із направленням для лікування за кордон у зв`язку із неможливістю проведення трансплантації серця в Україні. У зв`язку з викладеним просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2017 року.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву про скасування заходів обмеження виїзду, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження №47418687 (ВП 47035469, ВП 46185424), щодо виконання вказаних виконавчих листів, яке веде старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський Олександр Анатолійович.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2017р. у справі №757/37448/17-ц скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.10.2017р. та задоволено подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), до виконання зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню №47418687 щодо виконання: виконавчого листа №2-284/12 виданого 10.12.2015 Новоселицького районного суду Чернівецької області про стягнення солідарно з ТОВ «Інтр-А», ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором (ВП 47035469), виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення солідарно з ТОВ «Інтр-А», ОСОБА_1 заборгованість по договору кредиту (ВП 46185424).

З матеріалів клопотання вбачається, що заявник важко хворіє, основний діагноз: дилятаційна кардіоміопатія, відносна недостатність мітрально-трикуспідального клапанів, повна блокада лівої ніжки пучка Гіса . Стан після імплантації бівентрикулярного КВД (CRT), 2010р. із виснаженням батареї. Заміна CRT-D з лівошлуночковим електродом (23.10.2019р.) СН ІІ Б ст., із систологічною функцією ЛШ. (вказане вище підтверджується витягами з історії хвороби, копія якого додаються).

Відповідно до консультативного висновку Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова, складений лікарем Руденком К.В. , керівником хірургічного лікування серцевої недостатності та механічної підтримки серця і легень, заявник потребує трансплантації серця із направленням для лікування за кордон у зв`язку із неможливістю проведення трансплантації серця в Україні.

Пунктами 2-3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1079 затверджено Порядок направлення громадян України для лікування за кордон передбачено, що направлення громадян для лікування за кордон ініціюється обласними, центральними районними (міськими) лікарнями, а також закладами охорони здоров`я України, підпорядкованими міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади. Клопотання щодо необхідності лікування за кордоном надсилаються відповідними закладами охорони здоров`я до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади забезпечують підготовку та подання Комісії МОЗ з питань направлення для лікування за кордон для розгляду визначений п. 3 Порядку перелік необхідних документів.

У зв`язку із зверненням заявника та на виконання вказаних вимог Порядку, Чернівецька обласна клінічна лікарня відносно ОСОБА_1 надіслала до Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА відповідне клопотання (№1505 від 26.11.2019р.) щодо необхідності лікування ОСОБА_1 за кордоном.

В свою чергу, Департамент охорони здоров`я Чернівецької ОДА, розглянувши вказане клопотання підготував подання (№01.2/4402 від 26.11.2019р.) із відповідним пакетом документів та надіслав таке подання на розгляд Комісії Міністерства охорони здоров`я з питань направлення для лікування за кордон.

Як вбачається з листа адресованому Міністерству охорони здоров"я України за результатами розгляду медичних документів громадянина України ОСОБА_1 , 20.09.1961 року від 13.01.2020 №4-22/69, вбачається, що Державна установа «Республіканський науково-практичний центр «Кардіологія» (Республіка Білорусь) готова прийняти на лікування пацієнта ОСОБА_1 на платній основі для виконання трансплантації серця

Частинами 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Отже, вищевказане підтверджує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосоване відносно ОСОБА_1 ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2017р. у справі №757/37448/17-ц, порушує право ОСОБА_1 на життя, здоров`я та медичну допомогу, яке гарантоване як законодавством України, так і нормами міжнародного права.

Так відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Також, ст. 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я. Також, статтею 26 передбачено, що громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров`я України. Державні органи зобов`язані сприяти виїзду громадян України за кордон і перебуванню там в період лікування.

За умовами частини першої ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії « (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що подана заява підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що не скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, призведе до смерті ОСОБА_4 внаслідок його хвороби, що в свою чергу не тільки не сприятиме погашенню існуючої заборгованості, але й взагалі унеможливить її погашення в повному обсязі.

За встановлених судом обставин, відсутні підстави вважати, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду не втратило доцільності, що є необхідною умовою для застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон, згідно з частиною третьою ст. 441 ЦПК України.

Таким чином, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/37448/17-ц слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 43, 49, 352-355, 441, 446, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/37448/17-ц за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2017р. у справі №757/37448/17-ц.

Копію ухвали для виконання направити до Адміністрації Державної прикордонної служби України: 01601, м. Київ. вул. Володимирська, 26 та сторонам виконавчого провадження для відома.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20.02.2020 року.

Суддя: О.М.Соколов