Ухвала суду № 87713658, 26.09.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1023/19

1-кп/219/551/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого – судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М.,, прокурора Болдирева М.С., захисника Гостренко С.Д., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження за № 12018050150002661 від 21 листопада 2018 року та за № 12019050150000481 від 01 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою закінчується 03 жовтня 2019 року, однак до вказаної дати закінчити судовий розгляд кримінального провадження не можливо.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, вказавши, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Гостренко С.Д. просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що, відповідно до ст. 331 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження, обраний відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування, підлягає продовженню на 60 днів – до 23 листопада 2019 року, виходячи з наступного:

При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, суд відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини.

Суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув`язнення. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із власне тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване».

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні злочинів середньої тяжкості за ч. 2 ст. 185 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, та тяжкого злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, знову вчинив злочини проти власності, не працює, не одружений, має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного місця реєстрації проживання не має, перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні та не перестали існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів на цій стадії судового розгляду не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд на теперішній час не встановив.

За таких обставин суд вважає, що обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, який би забезпечував належну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду та міг би запобігти зазначеним ризикам, не є можливим.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Гостренко С.Д. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, обраний відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістдесят) днів – до 23 листопада 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Р.Є.Дубовик