Постанова № 8767887, 25.11.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа №2а-648/08

Категорія № 47

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2008 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л..С.

при секретарі Лємба А.В.,

в присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.11.08р.

від відповідача: Мучінський І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного відділу з питань банкрутства про визнання не чинним наказу, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2007 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Луганського обласного відділу з питань банкрутства про визнання не чинним наказу.

У позовній заяві позивач просив суд визнати нечинним наказ Луганського обласного відділу з питань банкрутства №217 від 16.10.2007 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що постановою господарського суду Луганської області у справі №21/186 від 09.10.2006 року Відкрите акціонерне товариство «Луганське автотранспортне підприємство №10954» було визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мамрукова А.А. (ліцензія АБ №307500 від 30.05.2007 року).

Листом №2034 від 17.10.2007 року Луганський обласний відділ, з питань банкрутства повідомив позивача у справі про проведення з 24.10.2007 року позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у справі №20/18б згідно з наказом Луганського обласного відділу з питань банкрутства від 16.10.2007 року №217, але вказаний наказ до повідомлення про перевірку №2034 від 17.10.2007 року доданий не був.

У відповідності до п. 1 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, застереженому державним Комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 27.02.2002 року (надалі - Порядок), планові перевірки дотримання арбітражним керуючим ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю.

Позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражним керуючим ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

У повідомленні про позапланову перевірку зазначено, що позапланову перевірку буде проведено згідно з наказом №217 від 16.10.2007 року Луганського обласного відділу з питань банкрутства, та відповідно до інформації, викладеної в ухвалі господарського суду Луганської області у справі №20/18б від 24.09.2007 року щодо не проведення ліквідаційної процедури ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» у встановлений судом строк.

Позивач вважає, що ухвала господарського суду не є заявою чи повідомленням на адресу Луганського обласного відділу з питань банкрутства про порушення арбітражним керуючим ліцензійних умов, надходження яких, згідно п. 1.З. Порядку є підставою для проведення позапланової перевірки.

Позивач зазначає, що планова перевірка додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності у якості ліквідатора ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» проводилась з 10 квітня по 16 квітня 2007 року та в ході перевірки порушень ліцензійних умов установлено не було.

21 листопада 2007 року позивач надав у суд заяву про зміну предмету позову та просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов проводження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №17 від 15.11.2007 року.

Відповідно до частини 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення незадовільним ставленням арбітражного керуючого ОСОБА_3 до проведення перевірок, та можливою наявністю порушень з його боку ліцензійних умов.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання ОСОБА_3 зареєстрований згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Луганської міської ради за номером за адресою місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_3 у дійсний час має ліцензію Міністерства економіки України на діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) строком дії з 30.05.2007 року по 29.05.2012 року, НОМЕР_2. Попередня ліцензія НОМЕР_3 від 25.05.2004 року.

Згідно постанови господарського суду Луганської області у справі №20/18б від 09.10.2006 року Відкрите акціонерне товариство «Луганське автотранспортне підприємство №10954», ідентифікаційний код 05465896, м. Луганськ, вул. Оборонна, 20, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія НОМЕР_3 від 25.05.2004 року.

Суд установив, що згідно повідомлення від 17.10.2007 року №2034 вих.2034 начальник Луганського обласного відділу з питань банкрутства повідомив арбітражного управляючого ОСОБА_3 про те, що відповідно до інформації, викладеної в ухвалі господарського суду Луганської області від 24.09.2007 року у справі №20/18б, щодо не проведення ліквідаційної процедури ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» у встановлений судом строк відповідно до Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наказу Луганського обласного відділу з питань банкрутства від 16.10.2007 року №217, призначено перевірку додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у справі №20/18б про банкрутство ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» з питань не проведення ліквідаційної процедури у встановлений судом строк.

Таким чином, як вбачається із наявних у справі доказів підставою призначення начальником Луганського обласного відділу з питань банкрутства позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 стала ухвала суду від 24.09.2007 року у справі №20/18б.

У акті від 01.11.2007 року №68 перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов зазначено, що перевірка проведена на підставі інформації, викладеної в ухвалі господарського суду Луганської області від 24.09.2007 року у справі №20/18б, щодо не проведення ліквідаційної процедури ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» у встановлений судом строк відповідно до Закону України від 14.05.1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У вказаному акті від також зазначається, що відповідно до обставин, викладених в ухвалі господарського суду Луганської області від 24.09.2007 року у справі №20/18б, ліквідатора ОСОБА_3 було зобов'язано провести ліквідаційну процедуру у строк 12 місяців та подати до суду звіт про роботу та ліквідаційний баланс банкрута. Але, перше клопотання до суду про примусове вилучення у голови правління банкрута Прокудіна А.А. бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута та їх передачу ліквідатору, арбітражним керуючим ОСОБА_3 подане суду лише 20.09.2007 року, тобто через 11 місяців після призначення його ліквідатором. З цього контролюючим органом робиться висновок про порушення ч.2 ст.22 Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та затягування процедури банкрутства. Публікація про визнання боржника банкрутом в офіційному друкованому органі газеті «Голос України» здійснена 04.11.2006 року тобто більше ніж 20 днів після призначення ліквідатором.

Позивач, підстави для призначеної перевірки, вважає таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Втім, враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що відповідач не навів у судовому засіданні доказів в обґрунтування видання наказу про призначення позапланової перевірки та видання розпорядження від 15.11.2007 року №17 за наслідками перевірки.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №22/35 від 13.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2002 року за №191/6479, виданого відповідно до ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Указу Президента України від 25 травня 2000 року №721/2000 «Питання державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» і постанови Кабінету міністрів України від 14.11.2000 року №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».

Пунктом 1.1. Порядку визначено, що контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно пункту 1.2. Порядку планові перевірки дотримання арбітражними керуючими Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю. Плани перевірок узгоджуються між Міністерством економіки України та Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно пункту 1.3. Порядку позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Позивач не надав суду у письмовій формі заяви або повідомлення на адресу Луганського обласного відділу з питань банкрутства про порушення арбітражними керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов.

Посилання відповідача на ухвалу господарського суду Луганської області від 24.09.2007 року у справі №20/18б про банкрутство ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» м. Луганськ як на повідомлення про порушення арбітражними керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов, є безпідставними.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Ухвала господарського суду має містити:

1. 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

2. 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;

3. 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4. 4) висновок з розглянутого питання;

5. 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Аналіз зазначеної норми статті 86 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що ухвала - це форма судового рішення, яким суд зупиняє чи

закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій чи клопотань.

Суд установив, що згідно ухвали господарського суду Луганської області у справі №21/186 від 24.09.2007 року суддя Кирпа Т.С. відповідно до ст.ст. 86, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням фактичних обставин справи лише розглянув клопотання ліквідатора ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» ОСОБА_3 від 20.09.2007 року №253 про примусове вилучення державною виконавчою службою у голови правління банкрута Прокудіна А.А. бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей, та їх передачу ліквідатору ОСОБА_3, перевірив відповідність клопотання вимогам норми п.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також засвідчився в тому, що голова правління банкрута Прокудін А.А. не виконав приписів зазначеної норми закону, ухвалив вилучити вищезазначені документи та печатки, видати наказ про їх примусове вилучення та надіслати дану ухвалу кредиторам у справі, банкруту і ліквідатору.

Тобто, господарський суд зазначеною ухвалою лише вирішив поточні питання, що виникли під час процесуального руху у справі №21/206, що визначено законодавцем у статтях 86, 87, 115-117, інших попередніх статтях Господарського процесуального кодексу України та нормах Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За таких підстав ухвала господарського суду Луганської області від 24.09.2007 року у справі №20/18б не містіть ніяких повідомлень або заяви на адресу Луганського обласного відділу з питань банкрутства про порушення ліцензійних умов збоку ліквідатора ОСОБА_3

У зв'язку з цим суд вважає не правомірним видання наказу начальником Луганського обласного відділу з питань банкрутства від 16.10.2007 року №217 про проведення позапланової перевірки додержання ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності арбітражним керуючим ОСОБА_3, тому приходить до висновку про невідповідність правовим підставам проведення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов.

Суд установив, що арбітражний керуючий обґрунтовано надав в Луганській обласний відділ з питань банкрутства заперечення на акт перевірки №68 від 01.11.2007 року, проте начальником Луганського обласного відділу з питань банкрутства обставини, зазначені у запереченнях при оцінці діяльності ліквідатора ОСОБА_3 не враховані, що призвело не незаконного видання спірного розпорядження.

Суд установив, що арбітражний керуючий невідкладно, після отримання 18.10.2006 року постанови про визнання боржника банкрутом І відкриття ліквідаційної процедури, у п'ятиденний термін з дня отримання постанови, здійснив заходи щодо опублікуванню оголошення в газеті «Голос України» про визнання ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» банкрутом.

Суд перевіривши наявні у справі докази щодо виконання обов'язків арбітражним керуючим ОСОБА_3 по ліквідації банкрута ВАТ «Луганське автотранснортне підприємство №10954» також установив, що об'єктивно арбітражним керуючим приймалися заходи по виконанню покладених на нього постановою господарського суду від 09.10.2006 року обов'язків ліквідатора. У зв'язку з тим, що на повідомлення та запити, направлені голові правління банкрута в рамках процедури розпорядження майном на які відповіді не були отримані. У зв'язку з цим ОСОБА_3 був складений акт огляду, яким засвідчив про ненаходження керівних органів підприємства та інших співробітників за юридичною адресою. При виїзди за місцем проживання голови правління банкрута Прокудіна А.А. Мамруков А.А. установив, що за місцем реєстрації він відсутній протягом тривалого часу та його місце перебування невідоме, про що склав акт.

З метою прийняття заходів до виконання постанови господарського суду 14.11.2006 року ОСОБА_3 інформував прокурора Ленінського району міста Луганська про обставини, що склалися у зв'язку з визнанням ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство № 10954» банкрутом.; 18.02.2007 року ліквідатор ОСОБА_3 повторно виїздив за юридичною адресою ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954», де засвідчив, що голова правління не з'влявся.

На виконання ст.ст. 22, 25 Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий ОСОБА_3 видавав накази: №1 від 16.10.2006 року про припинення повноважень органів управління банкрута та вступ до виконання обов'язків ліквідатора, №2 від 16.10.2006 року про припинення підприємницької та господарської діяльності, №3 від 16.10.2006 року про заборону використання рахунків боржника, №4 від 16.10.2006 року про заборону відчуження майна банкрута. Але, через відсутність документації ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» арбітражний керуючий О.А. об'єктивно не мав можливості провести аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута та провести роботу з виявлення майна підприємства для формування ліквідаційної маси. У зв'язку з цим, арбітражний керуючий направив запити до Регіонального фонду державного майна України по Луганській області та Бюро технічної інвентаризації м. Луганська. На підставі отриманих відповідей ОСОБА_3 провів інвентаризацію майна.

16.10.2007 року арбітражний керуючий видав наказ про проведення інвентаризації майна банкрута у відповідності до Закону. Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та рахунків, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 11.08.1994 року №699 не міститься норми про обов'язкове зазначення матеріально-відповідальних осіб при проведенні інвентаризації. Оскільки місцезнаходження керівних органів підприємства-банкрута невідоме, вони не були включені до складу інвентаризаційної комісії. Враховуючи, що ліквідатором не приймалась бухгалтерська документація банкрута та матеріальні цінності ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954», він не отримав прав матеріально-відповідальної особи.

Суд погоджується з позивачем, що складаючи акт перевірки №68 від 01.11.2007 року контролюючий орган безпідставно не прийняв до уваги фактичні обставини, що склалися при здійсненні ліквідаційної процедури ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954» та необгрунтовано зробив висновки про порушення ліцензійних умов арбітражним керуючим ОСОБА_3

Частиною 2 ст. 22 Закону України від 14.05.1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 3 ст. 23 зазначеного Закону передбачено, що опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Аналіз зазначених норм ч.2 ст.22, ч.3 ст.23, ч.1 ст.25 Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наявних у справі доказів дає підстави суду зробити висновок про відсутність порушень ліцензійних умов збоку арбітражного керуючого Мамрукова О.В. при виконанні обов'язків ліквідатора у справі №20/18б про банкрутство ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство №10954».

Таким чином, відповідач не надав суду доказів щодо наявності у нього передбачених чинним законодавством підстав для призначення позапланової перевірки, у тому числі у письмовій формі заяви або повідомлення на адресу Луганського обласного відділу з питань банкрутства про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов.

У звязку з чим, при перевірці у судовому засіданні обгрунтованості та законності видання начальником Луганського обласного відділу з питань банкрутства розпорядження №17 від 15 листопада 2007 року про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3, зазначена обставина дає підстави суду зробити висновок про те, що видаючи оспорюване розпорядження начальник Луганського обласного відділу з питань банкрутства діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тому, вказане розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов проводження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №17 від 15.11.2007 року, відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Луганського обласного відділу з питань банкрутства задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження №17 від 15 листопада 2007 року начальника Луганського обласного відділу з питань банкрутства про усунення порушень ліцензійних умов проводження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_3.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 30 листопада 2008 року.