Ухвала суду № 8766050, 31.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-33823/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Карася О.В.

Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Цибульський А.К.;

відповідача: Шкодич Ю.В.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 05.07.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р.

у справі №32/99-А

за позовом          Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Export-import-betrieb»

до          Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Export-import-betrieb»(далі по тексту –позивач, ПП «Export-import-betrieb») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 р. у справі №32/99-А (суддя Хрипун О.О.), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р. (головуючий суддя –ЗубецьЛ.П., судді –Лосєв А.М., Мартюк А.І.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.10.2003 року №0000702315 та №0000682315.

ДПІ у Печерському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р. у справі №32/99-А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.10.2003 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000702315/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 39600 грн., в тому числі 26400 грн. –основний платіж та 13200 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- №0000682315/0, яким позивачу визначено суму податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 87150 грн., в тому числі 58400 грн. –основний платіж та 29050 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до змісту оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вони прийняті відповідачем на підставі акта перевірки від 10.10.2003 р. №455/23-1507/22973826, який як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не приймався.

При цьому, за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Export-Import-Betrieb»за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, що проведено Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва, встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства та складено акт перевірки № 461/23-1507/22973826 від 17.10.2003 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки № 461/23-1507/22973826 від 17.10.2003 р. не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі іншого акту перевірки.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень на підставі неіснуючого акту виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності/чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності —юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. №429 (надалі –Порядок), при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної перевірки, який реєструється у спеціальному журналі. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (у разі відсутності - його заступником) податкового органу протягом трьох робочих днів від дня підписання акта документальної перевірки (складання акта відмови від підпису).

Згідно журналу реєстрації актів перевірок за 2003 рік за результатами перевірки підприємства позивача 17.10.2003 року було складено акт № 461/23-1507/22973826.

За твердженням відповідача, на підставі цього акту ДПІ Печерського району м.Києва 21.10.2003 р. винесло два податкових повідомлення-рішення №0000682315/0 та №0000702315/0, проте в судові засідання зазначені повідомлення-рішення не пред’явлено.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу касатора, що предметом розгляду в Господарському суді міста Києва та Київському апеляційному господарському суді були податкові повідомлення-рішення № 0000682315/0 та №0000702315/0 від 13.10.2003р. Позовні вимоги позивач не змінював.

Вищий адміністративний суд України вважає за доцільне зазначити, що недійсність юридичного акту –це стан, за якого при певних умовах відповідний акт не діє, тобто є фактично нечинним. Враховуючи, що спірні акти індивідуальної дії –податкові повідомлення-рішення №0000682315/0 та №0000702315/0 від 13.10.2003 р. –були прийняті без правових підстав (акт перевірки № 455/23-1507/22973826 від 10.10.2003 р. не складався відповідачем), то і підстави для винесення таких рішень та їх виконання платником податків фактично та юридично відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень правомірності своїх рішень суду не довів.

За таких обставин, доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновки судів попередніх інстанцій є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду міста Києва від 05.07.2006р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №32/99-А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 05.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №32/99-А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 05.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №32/99-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.