Ухвала суду № 8765648, 10.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                                                                      К-51722/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Луцької об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009

у справі №2а-17887/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньінвестбуд»

до 1) Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, 2) Головного управління Державного казначейства України в Волинській області

за участю Прокуратури Волинської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов’язання перерахувати суми бюджетного відшкодування з ПДВ,-

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009, позов ТОВ «Волиньінвестбуд»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 16.04.2009 №0000032302/1 та від 16.02.2009 №0000022302/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Волиньінвестбуд»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 3000000 грн., та 1700 грн. судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з 01.12.2006 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №2133/2304/34396581 від 26.12.2008.

Перевіркою порушень при формуванні податкового кредиту у грудні 2006 року в сумі 3583333 грн. не виявлено, однак встановлено, що позивачем в порушення абз. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року –листопад 2007 року на суму ПДВ 3526300 грн. та в порушення абз. «а»пп.7.7.2, абз «б»пп. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 3000000 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2009 №0000032302/0, про зарахування суми заниження бюджетного відшкодування в розмірі 3526300,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, та №0000022302/0, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ на 3000000 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032302/1 від 16.04.2009 та №0000022302/1 від 16.02.2009.

Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Абзацом «а»пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього Закону передбачено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право на бюджетне відшкодування виникло у позивача у січні 2007 року. У грудні 2008 року платник скористався правом на подання уточнюючого розрахунку до декларації за березень 2008 року, яким самостійно виявив факт існування у нього права на бюджетне відшкодування, яким він ще не скористався. Враховуючи, що рядок 25.2 декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року не заповнений, заява позивача про зарахування відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, відсутня. Прийняття податковим органом за наслідками камеральної перевірки податкового повідомлення-рішення від 18.11.2008 №0003911601/0, яким зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 3000000 грн. та збільшено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, не може вважатись рішенням самостійно прийнятим платником, як передбачено пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За підтвердження наявності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у суму 3000000 грн., висновки судів попередніх інстанцій про правомірність заявлених вимог, є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятого судами попередніх інстанцій рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 залишити без змін.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук           О.А.Сергейчук

О.І.Степашко

Суддя Л.В. Ланченко