Рішення № 87654485, 14.02.2020, Оболонський районний суд міста Києва

14.02.2020 Справа № 756/13674/19

Номер справи 756/13674/19

Номер провадження 2/756/2163/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Мушкетик І.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шурди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа Директор Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Німас Олександр Ярославович, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсаційних виплат, середнього заробітку за час затримки виплат, інфляційних втрат та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами до відповідача КП «Київтранспарксервіс» та просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 299 467,00 грн та компенсацію за недонарахування відпускних в розмірі 22 972,81 грн; компенсацію інфляційних втрат по заробітній платі в розмірі 34 473,90 грн; інфляційних втрат по виплаті відпускних в розмірі 1 097,01 грн; середній заробіток за час затримки виплат належних звільненому працівнику сум в розмірі на день додання позову 57 857,31 грн та судові витрати в розмірі 11 000,00 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив норми Закону України «Про оплату праці» та встановлені колективним договором мінімальні гарантії з виплати заробітної плати. Відповідач за час роботи позивача безпідставно не нарахував та відповідно не виплатив йому встановлені державою мінімальні гарантії з заробітної плати в розмірі 299 467,00 грн та відповідно недонарахував відпускні в розмірі 22 972,81 грн.

На підставі вищевказаного представник позивача просив додатково стягнути з відповідача на його користь компенсацію інфляційних втрат по заробітній платі в розмірі 34 473,90 грн, інфляційних втрат по виплаті відпускних в розмірі 1 097,01 грн; середній заробіток за час затримки виплат належних звільненому працівнику сум в розмірі на день додання позову 57 857,31 грн.

Ухвалою суду 18 листопада 2019 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, оскільки її довірителем не порушені жодні права позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22 січня 2015 року позивач був прийнятий на посаду провідного спеціаліста відділу контролю якості надання послуг та виконання робіт до відповідача, що підтверджується наказом № 26-к (а.с.14).

За змістом ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розділом VI «Оплата праці» Колективного договору відповідача передбачено, що організація оплати праці на підприємстві здійснюється відповідно до Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів України про працю, нормативних актів з питань оплати праці, Генеральної, Галузевої та Регіональної угод, Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Форми і системи оплати праці, норми праці, тарифні сітки, схеми посадових окладів, погодинні та відрядні розцінки, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород на інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством.

Пунктом 2 Розділу VI «Оплата праці» Колективного договору встановлено, що підприємство формує фонд оплати праці з урахуванням обсягів виробничої діяльності, діючих норм обслуговування і діяльності, продуктивності праці та індексу зростання цін, яким коригується фонд оплати праці за умови збільшення обсягів виробництва (послуг) або підвищення продуктивності праці, рівня якості робіт та послуг.

Пунктом 3.1. Розділу VI «Оплата праці» Колективного договору передбачено, що мінімальною тарифною ставкою на підприємстві вважати тарифну ставку (посадовий оклад) робітника основного виробництва - контролера (паркувальника) служби паркування.

Посадові оклади (тарифні ставки) працівників визначати, виходячи з коефіцієнтів співвідношення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємства до посадового окладу робітника основного виробництва (контролера)

При цьому, п. 10 Розділу VI «Оплата праці» Колективного договору встановлено тарифна ставка (посадовий оклад) робітника основного виробництва (контролера, інспектора) встановлюється у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, коефіцієнтів співвідношення місячного окладу паркувальника до мінімальної заробітної плати та з врахуванням підвищувального коефіцієнту за особливі умови праці (вплив погодних умов тощо).

Згідно штатного розпису від 21.09.2015 місячний оклад контролера становить 2061,00 грн.

Відповідно до п. 12 Розділу VI «Оплата праці» Колективного договору розміри посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та службовців встановлювати згідно коефіцієнтів співвідношень посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «Київтранспарксервіс» до місячного окладу робітника основного виробництва.

Посадові оклади встановлювались Підприємством з наступного розрахунку: розмір посадового окладу робітника основного виробництва у розмірі 2061,00 грн, що в себе включає 120% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом, з застосуванням відповідного коефіцієнту співвідношень посадових окладів.

Враховуючи вищезазначене, розмір посадового окладу начальника відділу паркування складає: 2061,00 грн х 2,8 (коефіцієнт співвідношень посадових окладів) = 5 770,80 грн.

Позивач ОСОБА_2 отримав заробітну плату за жовтень 2015 року у розмірі 6 325,45 грн.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет» встановлено наступне: з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1378 грн; з 1 січня 2016 - 1378 грн, з 1 травня -1450 грн, з 1 грудня - 1600 грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з КП «Київтранспарксервіс» заборгованості по заробітній платі, відпускних та інфляційних витрат, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з штатним розписом від 12.10.2016 посадовий оклад начальника відділу паркування у Оболонському районі становив 6 127,00 грн.

В подальшому розмір посадового окладу робітника основного виробництва був змінений у 2017 році та згідно штатного розпису «КП «Київтранспарксервіс» від 03.01.2017 розмір посадового окладу контролера становить 3200,00 грн.

У 2017 році підприємством встановлено начальнику відділу паркування у Оболонському районі посадовий оклад у розмірі 9 515,00 грн.

Вказане вище підтверджує, що відповідачем дотримано норм трудового законодавства та положень Колективного договору.

Згідно з наказом КП «Київтрнаспарксевіс» від 09.07.2018 № 191-к позивач поновлений на посаді начальника відділу паркування у Оболонському районі.

На виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/5330/17 від 13.02.2018 стягнуто з КП «Київтранспарксервіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 106 766,92 грн, 5 000 грн моральної шкоди та 640 грн судових витрат.

Таким чином у період з 21.03.2017 по 13.02.2018 ОСОБА_2 фактично у КП «Київтранспарксервіс» не працював та за цей період позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 106 766,92 грн.

Також на виконання судового рішення у справі № 756/10726/16 від 27.02.2019 ОСОБА_2 згідного з наказом КП «Київтрнаспарксевіс» від 01.03.2019 № 29-к поновлений на посаді начальника відділу паркування у Оболонському районі.

На виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/10726/16 від 27.02.2019 підприємством на користь ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 87 096,24 грн та 1 575,76 грн судового збору.

Таким чином у період з 21.07.2018 по 27.02.2019 ОСОБА_2 також фактично у КП «Київтранспарксервіс» не працював та за цей період йому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 87 096,24 грн.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що рішеннями Оболонського районного суду м. Києва № 756/5330/17 від 13.02.2018 та № 756/10726/16 від 27.02.2019 було досліджено розмір посадового окладу ОСОБА_2 , умови колективного договору, нарахування заробітної плати за період, що оспорюється. Вказаними рішеннями у мотивувальній частині підтверджено та не оспорювалося ОСОБА_2 його розмір заробітної плати, з якого вирахувано середній заробіток за час вимушеного прогулу, який в подальшому стягнуто з відповідача. Рішення набрали законної сили та не оскаржувалися ОСОБА_2 . Вказане додатково свідчить про відсутність у КП «Київтрнаспарксевіс» будь-якої заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 .

Згідно з наказом КП «Київтранспарксервіс» від 12.07.2019 року № 99-к ОСОБА_2 звільнено з займаної посади у зв`язку з скороченням, п. 1 ст. 40 КЗпП України та зобов`язано Відділ бухгалтерського обліку та звітності виплатити компенсацію невикористаної щорічну, додаткову відпустку за період роботи з 20.07.2018 по 21.01.2019, а також з 22.01.2019 по 12.07.2019.

Також згідно з наказом КП «Київтранспарксервіс» від 12.07.2019 № 100-к ОСОБА_2 виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

На підставі вищезазначеного судом вбачається, що відповідачем повністю здійснено розрахунок з позивачем і жодна заборгованість відсутня, у зв`язку з чим суд не вбачає також законних підстав для стягнення компенсації інфляційних втрат та середнього заробітку за час затримки виплат.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не знайшли свого доведення та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст. 97, 116, 117 КЗпП України, ст. 1, 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційному суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2020 року.

Суддя,- Белоконна І.В.