Рішення № 87654481, 17.02.2020, Оболонський районний суд міста Києва

17.02.2020 Справа № 756/437/17

Справа пр. №2/756/172/20

ун. №756/437/17

У Х В А Л А

11 лютого 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

представник відповідача - Ковалевський Є.В.,

представник відповідача - Музичук Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Плюс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору факторингу в частині недійсним, -

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Вектор Плюс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору факторингу в частині недійсним.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2019 року судді Андрейчуку Т.В. передано на розгляд цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Вектор Плюс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору факторингу в частині недійсним, оскільки за рішенням Вищої ради правосуддя від 06 серпня 2019 року №2033/0/15 суддю ОСОБА_5. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя на строк шість місяців.

У судові засідання, призначені на 11 год 40 хв 25 жовтня 2019 року та 11 год 00 хв 11 лютого 2020 року, позивач та її представник не з`явилися, представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача не подавав, а тому головуючим у справі суддею було поставлено на обговорення питання про можливість залишити позов ОСОБА_2 без розгляду.

Представники відповідачів у підготовчому судовому засіданні проти залишення без розгляду позову ОСОБА_2 не заперечували.

Заслухавши думку представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 слід залишити без розгляду з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (ч. 3 ст. 128 ЦПК України).

Згідно з нормою п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Довіреністю на ведення справи в суді від 03 червня 2019 року ОСОБА_2 уповноважила свого повіреного (представника) ОСОБА_4 представляти інтереси позивача в суді. Строк дії довіреності до 03 червня 2022 року (а. с. 94).

Отже, вручення судової повістки представнику позивача ОСОБА_4 вважається врученням повістки і позивачеві ОСОБА_2 .

Згідно з нормою п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Нормою ч. 1 ст. 131 ЦПК України на учасників судового процесу покладено обов`язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Про судове засідання, призначене на 11 год 40 хв 25 жовтня 2019 року, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 був повідомлений під розписку (а. с. 101).

Крім того, про судове засідання, призначене на 11 год 00 хв 11 лютого 2020 року, представник позивача був повідомлений шляхом отримання повістки про виклик позивача у судове засідання, на якій він поставив свій підпис та зобов`язався передати цю судову повістку позивачеві ОСОБА_2 (а. с. 133).

Таким чином, представник позивача ОСОБА_4 , а отже і сама позивач, вважаються належним чином повідомлені про судові засідання, призначені на 11 год 40 хв 25 жовтня 2019 року та на 11 год 00 хв 11 лютого 2020 року.

11 лютого 2020 року о 10 год 02 хв на електронну адресу суду надійшла заява від позивача ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, призначеного на 11 год 00 хв 11 лютого 2020 року, оскільки вона та її представник не зможуть з`явитись в судове засідання у зв`язку з хворобою.

Однак жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які позивач ОСОБА_2 та її представник - Чайка О.А. посилались як на підставу поважності причин неявки в судове засідання, призначене на 11 лютого 2020 року, до заяви не долучено.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Неможливість представника позивача взяти участь у судовому засіданні не позбавляє позивача можливості брати участь у судовому процесі особисто, а згідно з вимогами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Більш того, у даному випадку відсутні докази існування об`єктивних обставин, які перешкоджали позивачеві укласти угоду на представництво інтересів у суді з іншим адвокатом, враховуючи тривалий розгляд справи.

Заява ж позивача та її представника, які двічі поспіль не з`явились до суду, про неможливість їх явки у судове засідання й відкладення розгляду справи, належними та допустимими доказами щодо поважності причин їх неявки не підтверджені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №750/8098/18.

Згідно з нормою п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" від 26 квітня 2007 року та "Трух проти України" від 14 жовтня 2003 року).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Відповідно до приписів ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В аспекті наведеного суд зазначає, що у розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Ураховуючи викладене, вважаючи на те, що позивач та її представник, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, не повідомили про причини неявки та завчасно не надали суду доказів на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання, від них не надійшло заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, суд вважає, що позов ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий суд та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Плюс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору факторингу в частині недійсним - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2020 року