Ухвала суду № 8764523, 08.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-3940/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від25.10.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від23.01.2007 по справі№18/236-АП-11/614/06-АП

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод»

до                    Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про                    визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький автомобільний завод»(далі –Товариство, позивач) звернулось до суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі –ДПІ, відповідач) від28.12.2004 №0001862302/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі13290,00грн. - основний платіж та 6645,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкового повідомлення-рішення від 21.06.2005 №0001182302/0 (за наслідками адміністративного оскарження), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі9195,00грн. - основний платіж та 4597,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від25.10.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від23.01.2007 по справі№18/236-АП-11/614/06-АП, позов задоволено. При цьому суди керувались тим, що жодний нормативний акт не передбачає безпідставність формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, яка містить невірне зазначення чи письмову помилку обов’язкових реквизитів.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де просить скасувати оскаржувані рішення та у задоволені позовних вимог відмовити. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення та обґрунтувавши висновки судів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як установлено судами, підставою прийняття ДПІ оспорюваних рішень став Акт від24.12.2004 №144/23-2/05808563 комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством за період з 01.10.2003 по 30.09.2004, в якому зазначено про порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон №168/97ВР) за безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми 13290,00грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань по ПДВ на цю суму у грудні 2003 року, квітні - вересні 2004 року, та на суму 9195,00грн., що призвело до завищення від’ємного значення по ПДВ на цю суму у жовтні-листопаді 2003 року та січні - березні 2004.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено податкові повідомлення – рішення від28.12.2004 №0001862302/0 та №0001872302/0.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем податкове повідомлення-рішення від28.12.2004 №0001862302/0 залишено без змін, а Рішенням ДПА України від 08.06.2005 р. № 5232/6/25-1015 податкове повідомлення –рішення від28.12.2004 №0001872302/0 скасовано у частині зменшення відшкодування ПДВ та позивачу донараховано 9195,00грн. ПДВ.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97ВР визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Так, згідно пп.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп.7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою ж виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп.7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про те, що недоліки форми в заповненні податкових накладних, носять оціночний характер, оскільки ці накладні дають можливість ідентифікувати контрагентів позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, не впливають на розмір податкових зобов’язань продавця та податковий кредит покупця та не призводять до втрат бюджету.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач отримав податкову накладну, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту зазначеної суми ПДВ та формування від’ємного значення податку –правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від25.10.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від23.01.2007 по справі№18/236-АП-11/614/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                  О.В. Карась

Судді                                                                      А.І.Брайко

                                                                                Г.К.Голубєва

                                                                                А.О.Рибченко

                                                                                          М.О.Федоров