Ухвала суду № 8764399, 09.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р.Справа № АС 17/477-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

представник позивача Танчик О.М.

представник відповідача Іващенко О.М., Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської областi від 15.06.2009р. по справі№АС 17/477-08/5021

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокуратури Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернувся до господарського суду Сумської області з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 07.07.2008р. № 0000452312/0/49525, відповідно до якого відповідачем було донараховано позивачу податок на прибуток розмірі 1 474 060 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 399 974 грн., всього на загальну суму 2 874 034 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 07.07.2008р. № 0000462312/0/49526, відповідно до якого відповідачем було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 293282 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 45 276 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 15.06.09 позов задоволено.

Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", просить постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач в своїх заперечення посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми на підставі проведеної виїзної планової перевірки ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 року та на підставі акту перевірки від 20.06.2008 р. № 5738/2312/05747991/31 винесено податкові повідомлення-рішення від 07.07.2008р.№ 0000452312/0/49525 та від 07.07.2008р. № 0000462312/0/49526.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2008р. № 0000452312/0/49525 відповідачем було донараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 1 474 060 грн. в тому числі 366 602 грн. за 1-й квартал 2007р. та 1 107 458 грн. за 3-й квартал 2007р.

Також відповідно до вказаного рішення відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1 399 974 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2008р. № 0000462312/0/49526 відповідачем було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 293282 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 45 276 грн.

Як встановлено перевіркою, позивачем було здійснено продаж товару відповідно до договору купівлі-продажу № 4/43 від 32.2007 р., укладеному із ЗАТ «Прогрес», за ціною, яка на думку відповідача, є меншою від звичайної ціни.

Предметом договору купівлі-продажу № 4/43 від 06.02.2007р. є об'єкт незавершеного будівництва - комплекс по обробці та зберіганню риби, вартість якого відповідно до п. 3.1 договору була погоджена сторонами у розмірі 58 237 тн., в т.ч. 9 706,17 грн. - ПДВ (сума без ПДВ 48 530, 83грн.).

Вказана вартість товару була сплачена ЗАТ "Прогрес" на підставі виставленого позивачем рахунку № 3 75.01/1 від 06.02.2007 р. шляхом розрахунку - простим векселем серії АА від 0094146 від 08.02.2007р.Визначену сторонами договору вартість товару (48 530,83 грн. без ПДВ) відповідач вважає заниженою від звичайної ціни та вважає при цьому, що ринкову вартість цього товару неможливо встановити.

В зв'язку з вказаними обставинами, відповідач дійшов до висновку, що повинна застосовуватися «відновлювальна вартість» товару, підстави та порядок застосування якої передбачено статтями 1, 4 та 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та наказом ДПА України № 74 від 15.02.2002р. „Щодо затвердження податкового роз'яснення" (стор. 56, 67 Акту перевірки).

Таким чином, ДПІ надійшла висновку, що позивачем занижено скоригований валовий дохід на суму 1 466 410 грн. в наслідок виявлення порушення пп. 4.4.1-.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", щодо визначення розміру доходу від продажу товарів особам, які не є платниками податку на прибуток, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками, та збільшила валовий дохід позивача за 1-й кв. 2007р. на суму 1 466 409,69 грн., визначивши суму «відновлювальної вартості» товару, виходячи з балансової вартості витрат на об'єкт за мінусом сплаченої ЗАТ Прогрес" фактичної вартості товару (1 514 940,52 - 48 530,83 = 1466 409,69), з якої сума податку на прибуток що підлягає до сплати в бюджет за ставкою 25% становить 366 602 грн.

Задовольняючі позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування валового доходу у 1-у кварталі 2007р. на суму 1 466 410 грн. з посиланням на п. 1.20.5 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. ст.4 цього ж Закону включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону положення пп. 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедливою ринковою ціною слід вважати ціну, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару, (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринку; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до положень пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цім Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або посилатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положення (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач для визначення ціни договору № 4/43 від 06.02.2007р. у порядку, передбаченому пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону, використав такі положення (стандарти) бухгалтерського обліку: № 7 "Основні засоби"; № 28 „Зменшення корисності активів" та № 15 „Дохід".

Разом з тим зазначені положення бухгалтерського обліку не передбачають визначення та порядку застосування в цілях оподаткування для визначення «звичайної ціни» таких понять, як «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації».

Враховуючи, в обґрунтування рівня звичайної ціни ДПІ в м. Суми посилалася лише на балансову вартість об"єкту, суд першої інстанції надійшов вірного висновку про те, що ДПІ в м. Суми не довела, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Перевіркою правильності визначення валових витрат у 3-у кварталі 2007р. (стор. 56-59 Акту), відповідачем встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат в розмірі 4 429 833,33 грн. внаслідок виявлення порушення пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт послуг) і охороною праці .

В зв'язку з безпідставним на думку відповідача завищенням валових витрат у розмірі 4 429 833,33 грн., відповідачем валові витрати позивача на вказану суму було зменшено та донараховано до сплати податок на прибуток за ставкою 25% що становить 1 107 458 грн. (4 429 833,33 грн. х 25% = 1 107 458 грн.) Завищення позивачем загальної суми валових витрат у 3-у кварталі 2007р. відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до складу валових витрат у 3-у кварталі 2007р. безпідставно було віднесено суму винагороди у розмірі 4 429 833,33грн.( без ПДВ) сплаченої позивачем на користь комерційного агента - ТОВ ІГ "Екобудсервіс" за укладеною з позивачем Додатковою угодою №1 від 09.07.2007р. до агентського договору № 01/04-2007 від 02.04.2007р., яку відповідач вважає нікчемною в силу ч. І ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, як такою, що укладена в порушення господарської компетенції, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ в м. Суми не довела, що зазначені угоди були укладені позивачем не з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а лише про людське око та з метою отримання податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. Фрунзе" та ТОВ ІГ "Екобудсервіс" уклали агентську угоду № 01/04-2007 від 02.04.07, згідно якого комерційний агент ( ТОВ ІГ "Екобудсервіс") зобов"язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію принципала ( ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе") у відповідності до умов останнього, сприяти принципалу в укладенні договорів-поставки продукції між ним та покупцем.

На підставі угоди 02.04.07 ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе" було видано агентське доручення ТОВ ІГ "Екобудсервіс".

05.07.07 ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. Фрунзе" та ЗАТ "Екоенергія" було укладено договір № 129 на постановку позивачем товару.

09.07.07 ВАТ між "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе" та ТОВ ІГ "Екобудсервіс" укладено додаткову угоду до агентського договору № 01\04-2007 від 02.04.07, відповідно до якої, договір № 129 від 05.07.07 укладено при взаємодії комерційного агента та сторони домовилися підписати акт виконаних робіт та принципал зобов"язаний виплатити комерційному агенту агентське винагородження в розмірі 5315800 грн., в т.ч. ПДВ 885966, 67 грн.

10.07.07 сторонами підписано акт надання послуг, відповідно до якого комерційний агент надав, а принципал прийняв посередницькі послуги по забезпеченню укладення ( підписання) та виконання принципалом договору № 129 від 05.07.07 з компанією-покупцем ЗАТ "Екоенергія" на загальну с уму 58 782000 грн.

10.07.07 ТОВ ІГ "Екобудсервіс" видано рахунок-фактуру №10-07-0001 на оплату посередницьких послуг на суму 5315800 грн.

ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе" платіжним дорученням № 17578 від 18.07.07 на виконання умов договору перераховано ТОВ ІГ "Екобудсервіс" винагороду в сумі 5315800 грн.

В обґрунтування свого твердження про нікчемність угоди, ДПІ в м. Суми посилалося лише на листи ЗАТ "Екоенергія", з яких вбачається. що при підписанні договору поставки № 129 представники ТОВ ІГ "Екобудсервіс" присутні не були, домовленості на постачання товару згідно договору поставки велись безпосередньо з головною правління ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе". Разом з тим, як вбачається із агентської угоди № 01/04-2007 від 02.04.07 ТОВ ІГ "Кобудсервіс" зобов"язується знайти оптимального контрагента, готового придбати продукцію принципала ( ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе") у відповідності до умов останнього.

Фактичних обставин, які б свідчили про те, що покупця по договору поставки № 129 було знайдено без участі комерційного агента судом не встановлено.

За таких обставин, Додаткова угода №1 від 09.07.2007р. до агентського договору № 01/04-2007 від 02.04.2007р. є чинною, а отже, здійснена по ній оплата винагороди у розмірі 4 429 833,33грн., (без ПДВ) сплаченої на користь комерційного агента - ТОВ ІГ „Екобудсервіс" є відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для включення її до складу валових витрат Позивача у 3-у кварталі 2007р.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 15.06.2009р. по справі№АС 17/477-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.