Ухвала суду № 87643851, 17.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 лютого 2020 року № 320/4818/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в місті Києві в порядку письмового провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Питання про поновлення провадження у справі було призначено на 17.02.2020.

10.02.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява від 10.02.2020 про відвід судді Лиска І.Г.. Заява про відвід судді була зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 10.02.2020 та передана судді 14.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що дії судді Лиска І.Г. які відобразилися у безпідставній та невмотивованій відмові адвокату Боровик О.О. в допуску до участі в судовому засіданні як представника позивача, свідчать про упередженість судді при розгляді даної справи. Крім цього, з огляду на той факт, що під час ухвалення незаконного рішення про не допуск адвоката, представника позивача в судове засідання, суддя Лиска І.Г. проігнорував судову практику судів вищих інстанцій, які є обов`язковими для застосування та практику Європейського суду з прав людини, безпідставно не застосував ряд міжнародних конвенцій, що дає об`єктивні підстави вважати про відсутність у судді бажання належним чином здійснювати судочинство в цій справі, таким чином суддя Лиска І.Г. викликав недовіру у позивача та його представника.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений ст. 40 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч.4 ст.40 КАС).

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч.11 ст. 40 КАС).

Відповідно до частини дванадцятої статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Виходячи зі змісту п. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Приймаючи до уваги відсутність процесуальної норми про форму розгляду питання про відвід у разі, якщо заява про відвід надійшла під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а саме у відкритому судовому засіданні чи в порядку письмового провадження, суд за аналогією застосовує частину восьму статті 40 КАС України, відповідно до якої суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву про відвід судді Лиска І.Г., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Крім того, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Лиска І.Г. в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Твердження представника позивача що дії судді Лиска І.Г. які відобразилися у безпідставній та невмотивованій відмові адвокату Боровик О.О. в допуску до участі в судовому засіданні як представника позивача, на думку суду, не є проявом упередженості суду та не є підставою для відводу суду.

Крім того, заявлений відвід обумовлений незгодою позивача з процесуальними діями, вчиненими під час розгляду справи, та не містить передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Щодо суб`єктивного критерію, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Що стосується об`єктивного критерію, то побоювання представника позивача, що головуючий суддя є небезстороннім, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин, які б підтверджували, що головуючий суддя матиме упередженість щодо прийняття рішення у справі, окрім незгоди з процесуальними діями судді, у заяві про відвід не наведено.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24 лютого 1993 р. № 255), п. 42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу. Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, незгода з процесуальними діями судді у даній справі є волевиявленням самого заявника.

Натомість, будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником не зазначено.

Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода з його процесуальними діями, що своєю чергою приводить до висновку про припущення з боку представника позивача про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Крім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Обставини, якими заявник обґрунтовує свої сумніви у неупередженості судді, не дають підстав суду для висновку про упередженість судді стосовно позивача, його зацікавленість в певному рішенні в цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначені представником позивача обставини в обґрунтування заяви про відвід судді не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості судді Лиска І.Г., у зв`язку з чим заява представника позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. в адміністративній справі № 320/4818/19 не підлягає задоволенню.

Частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 236 КАС України (в редакції яка чинна на момент виникнення правовідносин) суд зупиняє провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 236, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Визнати відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. у справі №320/4818/19 необґрунтованим.

2. Зупинити провадження в адміністративній справі №320/4818/19 до вирішення питання про відвід.

3. Передати адміністративну справу № 320/4818/19 для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лиска І.Г.