Рішення № 87622714, 05.02.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6058/18

провадження № 2/753/3303/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Горбенко А.О., Слаква О.О., Івашків О.В., Пугач Д.С.

за участю Позивача ОСОБА_1

представника третьої особи 2 ОСОБА_6., ОСОБА_7

Відповідачі та треті особи 1,3 не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування записів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 (далі Позивач), звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі Відповідач 1), ОСОБА_2 (далі Відповідач 2), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна (далі третя особа 1), про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування записів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 17.07.2006 ОСОБА_2 було укладено з ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія «СТОЛИЦЯ»:

1) договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 1330-10/057Р-1 від 17.07.2006, за яким у спільну сумісну власність подружжя переходять майнові права на квартиру

АДРЕСА_1 ) договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 1329-10/056Р-1 від 17.07.2006, за яким у спільну сумісну власність подружжя переходять майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

20.07.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. було посвідчено договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 за реєстровим № 2289 та договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 за реєстровим № 2291, що укладалися між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - Відповідач 1) в особі начальника відділення «Іпотечний центр» Київської регіональної дирекції (філії) Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» Висоцьким Віктором Васильовичем, назва змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Відповідачем 2 (далі - Договори іпотеки)

Відповідно до умов Договорів іпотек Відповідач 2 передав Відповідачу 1 в іпотеку майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Договори іпотек укладалися з метою забезпечення вимог за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.06.2006р., що був укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

31.08.2006 Договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 1330-10/057Р-1 від 17.07.2006 припинив свою дію, в свою чергу Позивач та Відповідач 2 втратили майнове право на квартиру АДРЕСА_1 , а тому записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3512098) та в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 3512111) на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 вже є недійсними і на які не може бути звернено стягнення Відповідачем 1 за жодних обставин.

05.02.2017 Позивач отримав ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.01.2017 про відкриття провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Столиця" про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006, а тому вважає, що початок перебігу строку позовної давності для Позивача почався з 25.01.2017, коли він дізнався про порушення свого права.

Вказав, що він являється власником 9/10 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , згоди на передачу Відповідачу 1 в іпотеку вказаної квартири не надавав, а спірні договори іпотеки майнових прав порушують його право власності.

На підставі викладеного просить суд:

- визнати недійсним договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (назва змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 20.07.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 2289 про іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (назва змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 20.07.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 2291 про іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 ;

- скасувати записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкті нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3512073) та в Державному реєстр іпотек (реєстраційний номер обтяження 3512091) на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

- скасувати записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкті; нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3512098) та в Державному реєстр іпотек (реєстраційний номер обтяження 3512111) на майнові права на квартиру

АДРЕСА_1 . Києва суду від 04.05.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

15.06.2018 через канцелярію суду від Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 30.07.2018 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_3 (далі третя особа 2) та Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» (далі третя особа 3) .

08.08.2018 від представника Відповідача 1 надійшла заява, в якій останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договори іпотек було укладено в липні 2006 року, однак з позовом ОСОБА_1 звернувся лише в 2018 році, тобто з пропуском строку звернення до суду. При цьому, Позивачем не доведено яким чином порушене його право з боку кредитора, оскільки іпотекодавцем згідно спірних договорів є дружина Позивача ОСОБА_2

17.08.2018 Позивач через канцелярію суду подав письмові заперечення щодо заяви представника Відповідача 1 від 08.08.2018. Просив суд не приймати до уваги вказану заяву. Зазначив, що строк на звернення до суду ним не пропущений, оскільки, як було ним вказано в позовній заяві, про порушення свого права він дізнався лише 05.02.2017, коли отримав ухвалу суду про відкриття провадження по цивільній справі № 753/52/17 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні Позивач позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Суду пояснив, що Відповідачем 1 та представниками третіх осіб подані належні, однак недопустимі докази. Посилався на те, що ним не пропущено строки подання позову до суду, оскільки з укладенням додаткового договору № 2 до кредитного договору сторони встановили строк позовної давності в 70 років до всіх правовідносин, пов`язаних із укладанням та виконанням кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006, тобто до 20.07.2076. Укладені Відповідачами договори іпотеки майнових прав за реєстровим №2289 та реєстровим №2291 суперечать ст.5 Закону України «Про іпотеку» у редакції станом на час укладання спірних договорів, оскільки такого предмету як «іпотека майнових прав» і «регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав» у цьому законі були відсутні. Вказані вище договори, на момент їх укладання не відповідали вимогам пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), яка відносить до істотних умов договору іпотеки опис предмету іпотеки. Разом з тим, в силу частини 2 статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка була чинною на час укладення спірних договорів) відсутність іпотечному договорі однієї з його істотних умов (у тому числі і опису предмет іпотеки) тягне недійсність такого договору. При укладенні оспорюваних правочинів представник Відповідача 1- Висоцький В.В. діяв на підставі довіреності, що посвідчена недіючим приватним нотаріусом Щековим Д.М., який по Київському міському нотаріальному округу з 2006 року по теперішній час не був зареєстрований, реєстраційне посвідчення не видавалось, що також дає підстави стверджувати про відсутність необхідних повноважень у представника Відповідача 1-Висоцького В.В. на укладення оспорюваних правочинів та, як наслідок, недійсність правочинів. З укладенням Договору про перепланування від 01.08.2006 року №148-10 предмети Договорів іпотеки на майнові права були змінені ще на етапі планування будівництва будинку шляхом об`єднання двох предметів іпотеки в один, що обов`язково потребувало укладення оновленого договору іпотеки на основі положень нормативно-правових актів, які б не суперечили законодавству України станом на 01.08.2006. Підставою для укладення Договорів іпотеки № 2289 та № 2291 були Договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №1330-10/056Р- 1 від 17.07.2006 та Договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 1330-10/057Р-1 від 17.07.2006, а тому розірвання 31.08.2006 Договору № 1330-10/057Р-1 від 17.07.2006 «Про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій», відповідно. Підписання додаткового Договору від 31.08.2006 «Про розірвання Договору про резервування квартири № 057 (будівельний), стало підставою для автоматичного розірвання Договору іпотеки за № 2291. Після введення будинку в експлуатацію та збільшенням загальної площі з 136,4 кв.м, (як було зазначено в Договорі про перепланування від 01.08.2006р. №148- 10) до 139,2 кв. м. Відповідачем 1 не проведено реєстрацію обтяження іпотекою новозбудованої нерухомості загальною площею 139,2 кв.м, а також не укладено Додаткової угоди до іпотечного договору про зміну предмета іпотеки та підписання Договору іпотеки на побудований об`єкт, що підтверджує відсутність зобов`язань між Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Зазначив, що договір, на підставі якого ОСОБА_3 став правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за своєю юридичною природою є договором факторингу і може бути визнаний недійсним в судовому порядку. Використовуючи спірні іпотечні договори на майнові права внаслідок незаконних дій 03.05.2018 о 19.54.36 державний реєстратор Чорномазов О.В., протиправно провів перереєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_4 на третю особу у справі ОСОБА_3 та позбавив Позивача права власності на належне йому та його малолітній дитині нерухоме майно. При цьому за ОСОБА_3 зареєстроване право власності за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та за наявності заяви власника нерухомого майна про нотаріальну заборону вчинення реєстраційних дій. Згідно ст. 6 Закону України «Про іпотеку» умовою передачі нерухомого майна в іпотеку є згода власника. Позивач згоду на передачу квартири АДРЕСА_4 в іпотеку не надавав. Органи опіки та піклування не давали згоди на іпотеку та відчуження 1/10 частини квартири, що належить - неповнолітній ОСОБА_4 .

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явився, однак його представники в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначили, що твердження Позивача про збільшення тривалості позовної давності щодо визнання недійсними оспорених Договорів іпотеки є помилковим, а посилання Позивача на п. 5 Додаткової угоди № 3 від 11.11.2011 до Кредитного договору №014/1179/74/782 від 20.07.2006 є недоречним. Згідно п. 5 Додаткової угоди №3 від 11.11.2011 до Кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.07.2006, сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням Кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю в 70 років. Проте, оспорені Позивачем Договори іпотеки та Додаткові угоди до них оформлені у виді окремих від Кредитного договору документів і не містять жодних умов про збільшення тривалості позовної давності, а тому викладені умови Кредитного договору чітко стосуються лише Кредитного договору, що вбачається з його змісту. Посилання Позивача на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, а тому умови щодо подовження строків позовної давності визначені в Кредитному договорі автоматично застосовуються до Договір іпотеки, є хибним. Похідний характер від основного зобов`язання має сама іпотека, як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, однак Договори іпотеки укладені у виді окремих договорів, що містять свої умови, свій предмет, свої особливості, котрі визначені ЗУ «Про іпотеку». Крім того, умови про збільшення позовної давності викладені в Кредитному договорі чітко стосуються правовідносин пов`язаних із укладенням та виконанням Кредитного договору і жодним чином не стосуються позовної давності щодо вимог про визнання недійсним правочину. Зокрема, укладання договору - це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору( Глава 53 ЦК України). Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання (Глава 48 ЦК України). Тоді як недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. (Глава 16 ЦК України). Тобто, укладення договору та виконання договору, за своїм юридичним змістом і правовими наслідками не є тотожними юридичному змісту і правовим наслідкам недійсності правочину, регулюються різними нормами цивільного законодавства України, а тому твердження, що збільшені строки позовної давності стосуються вимог та правовідносин пов`язаних із визнанням недійсним правочину не заслуговують на увагу.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про розгляд справи повідомлений належним чином, свого представника в судове засідання не направив.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання представника не направив.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.

Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та їх представників, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення Позивача, представників третьої особи Саца Я.Г., дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2006 між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» (Сторона - 1) та ОСОБА_2 (Сторона - 2) було укладено договори про резервування об`єктів нерухомості та порядок погашення облігацій від 17.07.2006 за № 1330-10/057Р-1 та № 1329-10/056Р-1, у відповідності до яких Сторона-1 зобов`язується закріпити (здійснити резервування) за Стороною-2 об`єкту нерухомості, яким є окремі квартири АДРЕСА_2 (далі - "Будинок''), характеристики яких вказані в п 1.4, Договору (далі - "Об`єкт"), а Сторона-2 зобов`язується надати (пред`явити), у встановлений строк, до погашення пакет облігацій, емітованих ТОВ "Житло киянам" (далі - Емітент), власником яких є Сторона-2. Погашення облігацій здійснюється шляхом передачі Стороні-2 у власність Об`єкту, закріпленого за останньою згідно цього Договору при умові передачі належних Стороні-2 облігацій (пакету облігацій) Емітенту, або уповноваженій ним особі. Передача Об`єкту Стороні-2 здійснюється шляхом укладення договору передбаченого Інформацією про випуск облігацій ТОВ «Житло киянам», що зареєстрована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 10.02.2005 та опублікована 11.02.2005 в газеті "Вісник. Цінні папери» № 029-030".

20.07.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (до зміни Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1179/74/782, що не заперечувалося учасниками справи.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та Банком були укладені Договори іпотеки від 20.07.2006 року, реєстровий № 2289 та № 2291 від 20.07.2006, що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. Вказані договори забезпечували вимоги Іпотекодержателя, що витікають із кредитного договору № 014/1179/74/782, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язувався перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 144 903 долари США через 144 місяці до 20.07.2018.

Відповідно до умов Договорів іпотек ОСОБА_2 передала ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (до зміни Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») в іпотеку майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

31.08.2006 додатковим договором було розірвано Договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 1330-10/057Р-1 від 17.07.2006 , у зв`язку з укладенням ОСОБА_2 Договору на виконання проектних робіт перепланування № 148-10 від 01.08.2006 та Додаткового договору про резервування об`єкту нерухомості та порядку № 1329-10/056Р-1 від 17.07.2006.

В подальшому 20.07.2008 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено договори про внесення змін та доповнень до договорів іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/782 від 20.06.2006, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровими № 2291, № 2289.

Передача майнових прав на квартиру № 057, № 056 за адресою: АДРЕСА_1 в іпотеку Банку відбулась за нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1. , що підтверджується заявою від 20.07.2006, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрована в реєстрі за № 2273 (т. 1 а.с. 243).

Крім того, в матеріалах справи міститься згода ОСОБА_1 своїй дружині ОСОБА_2 , що посвідчена 11.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрована в реєстрі № 4932, на укладення договору про внесення змін та доповнень до договору іпотек від 20.07.2006, реєстровий № 2289 та № 2291 від 20.07.2006, що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного іпотечного договору) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

В спірних іпотечних договорах та договорах про внесення змін та доповнень до договорів іпотек чітко зазначено зміст і розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, опис предметів іпотеки, достатній для їх ідентифікації. Те, що в подальшому після введення будинку в експлуатацію та збільшенням загальної площі з 136,4 кв.м. до 139,2 кв.м. через перепланування квартир, Банком не проведено реєстрацію обтяження іпотекою новозбудованої нерухомості, а також не укладено Додаткової угоди, не може слугувати підставою для визнання недійсними укладених між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (до зміни Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») іпотечних договорів.

Так, статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору застави) був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Водночас, частиною другою зазначеної статті Закону передбачено, що предметом іпотеки також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що Іпотекодавець може документ аль но підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладання іпотечного договору.

За змістом пунктів 1.7 спірних договорів іпотеки від 20.06.2006, передбачено, що сторони домовились, що після закінчення будівництва збудована квартира, що стане власністю Іпотекодавця, майнові права на яку є предметом іпотеки, продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов цього договору, при цьому іпотечний договір є чинним і не потребує внесення змін та доповнень до нього, Іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість і нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки за повідомленням Іпотекодержателя, після введення предмету іпотеки в експлуатацію, а також за повідомленням Іпотекодержателя вносить відомості в реєстр іпотек.

ОСОБА_2 , виступивши іпотекодавцем майнових прав за спірними договорами іпотеки, тим самим надала згоду на передачу в іпотеку майнові права на незавершені будівництвом квартири, а Позивач, за наявності нотаріальної згоди, не довів наявності порушення свого права.

При цьому суд виходить з того, що Іпотекодавцем виступив не забудовник житла, а позичальник кредиту і особа, яка в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на час укладення договору іпотек) надала докази того, що нерухоме майно стане її власністю після укладення договору іпотеки.

Подібні за змістом правові висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06. 2018 у справі № 520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) та від 20.03.2019 у справі № 760/10136/16-ц (провадження № 61-18414 св18).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Відповідача 2 ОСОБА_2 щодо визнання позову є нічим іншим, як намаганням позичальника уникнути належного виконання взятих на себе зобов`язань, а тому відмовляє у прийнятті заяви про визнання позову, оскільки така заява порушує права інших осіб.

Доводи Позивача про відсутність у начальника Іпотечного центру Київської регіональної дирекції (філії) АППБ «АВАЛЬ» Висоцького В.В. права на підписання одноособово Договорів іпотеки на майнові права, з посиланням на Постанову правління АППБ «АВАЛЬ» №П-101/11 «Про затвердження повноважень на право підпису договорів (правочинів) працівникам Центрального офісу банку», є безпідставними, оскільки спірні договори укладені 20.07.2006, а Постановою лише з 11.09.2006 встановлено, що підписання договорів (правочинів) від імені Банку здійснюється спільно двома уповноваженими особами, які мають повноваження права підпису на підставі Статуту або довіреності в т.ч. з різними лімітами таких повноважень.

Таким чином, суд вважає, що відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсними спірних договорів іпотеки від 20.07.2006 за реєстровим № 2289 та за реєстровим № 2291, що укладені між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника відділення «Іпотечний центр» Київської регіональної дирекції та ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню і вимоги позову в частині скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3512073) та в Державному реєстр іпотек (реєстраційний номер обтяження 3512091) на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 та на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вказані вимоги є похідними від тих, в задоволенні яких судом було відмовлено.

Суд не дає оцінку доводам Позивача, що договір на підставі якого ОСОБА_3 став правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за своєю юридичною природою є договором факторингу і може бути визнаний недійсним в судовому порядку, оскільки предметом вказаного спору є визнання недійсними договорів іпотеки та скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкті нерухомого майна та в Державному реєстр іпотек.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю вимог, тому не дає оцінки заяві Відповідача 1 про сплив позовної давності.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що вимоги позову не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування записів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: м. Київ, вул. Лєскова, 9, Код ЄДРПОУ 14305909.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_5.

Третя особа 2: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_10 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Третя особа 3: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6, КОД ЄДРПОУ 21580639.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2020.

Суддя: Ю.С.Мицик