Ухвала суду № 8762041, 25.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/50 (2а-10305/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.І.

Данилової М.В.

при секретарі:Паскаль Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріон-Плюс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріон-Плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та відшкодування ПДВ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Маріон-Плюс»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.08.2008 р. №0007072302/0 на суму 34 878 500,00 грн., № 0007082302/0 на суму 340,00 грн. та відшкодування з бюджету податкового кредиту з ПДВ в розмірі 34 878 500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ТОВ «Маріон-Плюс»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Маріон-Плюс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої було складено акт перевірки № 443/23-2/34241200 від 26.08.2008 р.

На підставі зазначеного акту перевірки були винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0007072302/0 від 29.08.2008 р., згідно якого встановлено порушення товариством п.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР), у звязку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн.;

№ 0007082302/0 від 29.08.2008 р., згідно якого встановлено порушення товариством п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, у звязку з чим товариству «Маріон-Плюс»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 340,00 грн., в т.ч. 170,00 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 151-Б від 10.05.2007 р. (копія в матеріалах справи) ТОВ «Маріон-Плюс»придбало у ТОВ «НВТ Ленері»69 757 шт. барєрів іскробезпечних «ІБ-7»по ціні 2500 грн./шт. (без ПДВ) на загальну суму 209 271 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 878 500,00 грн.

За придбаний товар (барєрів іскробезпечний «ІБ-7») товариство «Маріон-Плюс» розрахувалось грошовими коштами на суму 300 000 000,00 грн.

На підставі укладеного між даними підприємствами договору № 1 від 01.10.2007 р. вказаний товар у кількості 69 757 шт. зберігався у ТОВ «НВТ Ленері», за адресою розташування складського приміщення: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 32, загальна вартість послуг по договору складає 900 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн.

В ході проведення податковим органом зустрічної перевірки було встановлено, що ТОВ «НВТ Ленері»не є виробником барєрів іскробезпечних «ІБ-7». Товариство «НВТ Ленері»придбало даний товар у ТОВ «Полімер Термо»згідно договору купівлі-продажу № 03-10/2 від 03.10.2007 р., в рахунок оплати покупець - ТОВ «НВТ Ленері»30.10.2007 р. виписало прості векселі на загальну суму 209 237 516,64 грн.

В свою чергу, ТОВ «Полімер Термо»також не є виробником барєрів іскробезпечних «ІБ-7», даний товар згідно договору поставки товару № 04-02 від 02.02.2005 р. було придбано у ТОВ «Лізерт». В рахунок оплати за отриманий товар товариство «Полімер Термо»30.11.2005 р. виписало прості векселі на загальну суму 299 949 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2006 р. № 43/10 ТОВ «Лізерт»було визнано банкрутом, державну реєстрацію підприємства припинено у звязку з ліквідацією.

За період з жовтня 2007 року по червень 2008 року ТОВ «Маріон-Плюс»не використовувало у власній господарській діяльності товар (барєр іскробезпечний «ІБ-7»), крім того, відсутній факт надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання товару.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог та порушення судом першої інстанції Закону України «Про податок на додану вартість», з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку.

Судом першої інстанції встановлено, що податок на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн. по ланцюгу постачання до бюджету сплачено не було.

Таким чином, заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн. фактично не був сплачений вказаними підприємствами, відповідно, відсутній факт надмірної сплати податку, що є обовязковим елементом бюджетного відшкодування, а тому відсутні правові підстави віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться лише витрати, повязані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем не надано доказів про використання товарів, «придбаних»у вищевказаного підприємства, у власній господарській діяльності (ні використання придбаного товару у власному виробництві, ні про його продаж з метою отримання прибутку).

Позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з ПДВ за жовтень 2007 р., відповідно до якою відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 1003,00 грн., а саме за даними позивача, операції, що оподатковуються за ставкою 20% складають обсяг поставки 7525,00 грн., сума ПДВ 1505,00 грн., за даними відповідача обсяг поставки 8375,00 грн., сума ПДВ 1675,00 грн., відхилення складає по обсягу поставки 850,00 грн., сума ПДВ 170,00 грн.

Вказане відхилення виникло у позивача в звязку з тим, що в жовтні 2007 р. ТОВ «Маріон-Плюс»продало фізичній особі ОСОБА_3 барєр іскробезпечний «Б-7»у кількості 3 шт. по ціні (без ПДВ) 2 791,67 грн. на загальну суму 10 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 675,00 грн., що підтверджується наданою до перевірки видатковою накладною № РН-0000001 від 23.10.2007 р. на загальну суму 10 050,00 грн.

Відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В порушення пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Маріон-Плюс»занижено податкові зобовязання з ПДВ за жовтень 2007 р. на 170,00 грн.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності винесення ДПІ у Печерському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 29.08.2008 р. №0007072302/0 та № 0007082302/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріон-Плюс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 26.03.10 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді: <Текст >