Постанова № 8758601, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-14993/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя»

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

від позивача – Абдурахманова А.С.- представник, довіреність № 4 від 19.01.2010 року;

від відповідача – Лукпанова К.В.- представник, довіреність від 12.03.2010 року;

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення – рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) від 03.12.2009 р. №1557/1502//0 та зобов’язати відповідача списати пеню в розмірі 2329,32 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково застосував штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судовому засіданні, яке відбулось 15.03.2010 року, представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив скасувати податкове повідомлення – рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 03.12.2009 р. №1557/1502//0 на суму 33715,51 грн. за затримку граничного терміну сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 273 календарних днів; визнати неправомірними дії відповідача щодо спрямування частини суми, сплаченої в рахунок погашення поточних податкових зобов’язань з ПДВ, в рахунок погашення пені та зобов’язати відповідача здійснити перерозподіл платежів в особистому рахунку позивача, з урахуванням їх призначень, вказаних в платіжних дорученнях.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх уточнення з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 15.03.2010 р., проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченні на позов (вих. 514/9/10 від 05.02.2010 р.), в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що зазначене податкове повідомлення - рішення прийняте після встановлення порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначених у Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» 03.08.1995 року зареєстроване Джанкойською міською радою АР Крим як юридична особа, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 43-25-67/129, та є платником податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування».

Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим 24.11.2009 року проведену невиїзну документальну перевірку позивача з питання сплати податку на додану вартість за період з 30.01.2009р. по 30.10.2009р.

За результатами перевірки складено акт № 2139/1502/03348100 від 24.11.2009 року, в якому встановлено порушення позивачем ч. 2 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30.01.2009р. по 30.10.2009р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 03.12.2009 року прийняте податкове повідомлення – рішення № 1557/1502/0, в якому позивач, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 273 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 67431,00 грн., зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 33715,51 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Уп.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством України, узгоджено суму податкового зобов’язання з ПДВ за вересень 2009 р. шляхом подання податкової декларації № 21348 від 20.10.2009 р., згідно з якою він мав сплатити суму ПДВ за вересень 2009 р. у розмірі 121946,00 грн.

Позивачем надані копії платіжних доручень № 1892 від 20.10.2009 р. на суму 20000,00 грн., в графі «призначення платежу» якого вказано: «ПДВ за вересень 2009р.»; №1929 від 22.10.2009р. на суму 2500,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.»; № 1942 від 23.10.2009 року на суму 7000,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.»; № 1957 від 26.10.2009 року на суму 5000,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.»; № 2007 від 29.10.2009 року на суму 1500,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.» та № 2029 від 30.10.2009р. на суму 45500,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.». На зазначених платіжних дорученнях, копії яких залучені до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що призначення платежу за зазначеними вище платіжними документами було самостійно частково змінено відповідачем та грошові кошти за даними платіжними дорученнями в сумі 67431,00 грн. перераховані в рахунок погашення сум податкового боргу позивача, який виник після подання позивачем податкової декларації № 30783 від 20.01.2009 р. та уточнюючого розрахунку № 2564 від 19.02.2009 р., згідно з якими він мав сплатити суми ПДВ за грудень 2008 р. у розмірі 67431,00 грн.; в сумі 2329,33 грн. зараховано в рахунок погашення пені.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він, при отриманні коштів, перерахованих позивачем згідно з вищевказаними платіжними дорученнями, в графі «призначення платежу» яких зазначено: «ПДВ за вересень 2009 р.», правомірно здійснив погашення податкового боргу за грудень 2008 р. (строк сплати 30.01.2009р та 19.02.2009р.) та по пені.

Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Ст.8 Закону України «Про власність» встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У відповідності зі ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач при зарахуванні коштів, перерахованих на підставі платіжних доручень № 1892 від 20.10.2009 р.; №1929 від 22.10.2009р.; № 1942 від 23.10.2009 року; № 1957 від 26.10.2009 року; № 2007 від 29.10.2009 року та № 2029 від 30.10.2009р., на погашення податкового зобов’язання позивача з ПДВ за грудень 2008 р. та в рахунок погашення пені, діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Суд вважає, що податковий орган в зазначених умовах не мав право самостійно без згоди платника податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі, змінюючи призначення платежу, визначеного останнім у платіжному документі.

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що перерахування коштів зі зміною податковим органом призначення платежу можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов’язань в податковий борг або за згодою платника податків, у зв’язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих позивачем.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання таких дій відповідача протиправними та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 03.12.2009 р. №1557/1502//0, прийнятого за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що рішення по справі ухвалене на користь позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., з державного бюджету.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.03.2010 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.03.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим щодо зарахуванню коштів, перерахованих Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» згідно з платіжними дорученнями № 1892 від 20.10.2009 р.; №1929 від 22.10.2009р.; № 1942 від 23.10.2009 року; № 1957 від 26.10.2009 року; № 2007 від 29.10.2009 року та №2029 від 30.10.2009р. на погашення податкових зобов’язань (пені), не визначених в призначенні платежу зазначених платіжних документів.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 03.12.2009 р. №1557/1502//0.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь перерахованих Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» (96102, АР Крим, м. Джанкой, вул. Советська, 15а) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                         Яковлєв С.В.