Постанова № 8758490, 19.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-13620/09/10/0170 13:21 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ульяшов М.А., директор підприємства згідно довідки АА №231367; Поляков Д.О., представник по довіреності від 18.01.2010 року без номеру;

від відповідача - Тарасенко О.В., представник по довіреності №18/10-0 від 10.01.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Самід"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Самід" - позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.-03.06.2009 року працівниками податкового органу було проведено перевірку позивача, за результатами якої перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання. Позивач зазначає, що вказана перевірка проводилась з 22:28 02.06.2009 року по 01:05 03.06.2009 року, бухгалтерія підприємства, де знаходились всі документи щодо придбаного товару, була закрита у звязку з закінченням робочого часу, у звязку з чим надати накладні під час проведення перевірки було неможливо; зазначені документи були надані до ДПІ після проведення перевірки. Позивач також вказує, що при проведенні перевірки перевіряючим були надані накладні на внутрішнє переміщення товарів, але зазначені накладні не були відображені в акті перевірки; облік запасів вівся з дотриманням встановленого порядку, операції з придбання товарів були відображені в податкових деклараціях, копії яких надані позивачем під час подання адміністративного позову.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2009 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 19.02.2010 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні 19 лютого 2010 року представником позивача було надано заяву про відкликання частини позовних вимог про скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 400грн.00коп. Ухвалою суду від 19.02.2010 року адміністративний позов Підприємства "Самід" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 400грн.00коп.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування фінансових санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 19.02.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено: недотримання встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме - на час проведення перевірки не надані накладні на товар та товаро-транспортні накладі на алкогольні напої, що знаходились в реалізації, на загальну суму 11420грн.00коп., а також невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО на суму 29грн.00коп.; відсутність контрольних стрічок за 01.06.2009 року, 30.05.2009 року та 29.05.2009 року; порушення режиму попереднього програмування товарів. Відповідач вважає, що відповідно до вимог ст.2 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1199 року №996-ХІV та п.12 ст.3 Закону України «про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач повинен був вести облік товарних запасів, у звязку з чим підстави для скасування рішення ДПІ відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Підприємство “Самід” (код ЄДРПОУ 31173395, юридична адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б. Куна, буд.5, кв.323) зареєстровано як юридична особа 10.10.2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.74), Довідкою з ЄДРПОУ АА №231367 від 27.11.2009 р. (а.с.75). Позивач є платником податків та зборів, на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи, та представниками позивача і відповідача не оспорювалось і не заперечувалось.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Вегбієвим Р.І. та Сорокіним В.В. з 22год.28хв. 02 червня 2009 року по 01год.05хв. 03 червня 2009 року проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині в барі «Дос Пилас», що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд.133, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського обєкта позивачу підтверджена матеріалами справи та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено на підставі направлень на проведення перевірки №1249/23-3 та №1250 від 02.06.2009 року та графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Сімферополі на червень 2009 року, затвердженого в.о. начальника ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Коротковою Д.В. (а.с.18).

Суд зазначає, що в акті перевірки наявна відмітка про те, що перевіряючими про проведення перевірки внесено запис до журналу реєстрації перевірок контролюючих органів (а.с.77). Зазначені відомості підтверджені також наданою позивачем під час розгляду справи копією журналу перевірок Підприємства «Самід», в якому зазначено про проведення Сорокіним В.В. та Вегбієвим Р.І. 02 червня 2009 року перевірки на підставі направлень №1250 та №1249 (а.с.82-84).

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності бармена ОСОБА_1 та директора Слабко Е.О., що підтверджено актом перевірки (а.с.78-80) та представниками позивача і відповідача не оспорюються і не заперечується.

За результатами перевірки складено акт №001708 від 02 червня 2009 року (а.с.77-80), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки перевіряючими встановлено факт проведення розрахункової операції з застосуванням реєстратора розрахункових операцій під час продажу товару за ціною 428грн.50коп. (на 148грн.50коп. та на 280грн.00коп.), продавцем були видані розрахункові документи. В акті зазначено про не забезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків 3418грн.40коп. - сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, - 3389грн.40коп. - різниця склала 29грн.00коп.; проведення відповідачем розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (видано чек з найменуванням проданого товару як коктейль); відсутність контрольних стрічок за 01.06.2009 року, за 30.05.2009 року, за 29.05.2009 року. В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: на час проведення перевірки не надані товарно-транспортні накладні або накладні на товар, який знаходяться в реалізації:

- 1 пляшка шампанського «Don Реrіghon» 0,7л., за ціною 2700,00грн.;

- 1 пляшка шампанського „Вдова Кліко" брют 0,7л., за ціною 1200,00грн.;

- 1 пляшка шампанського „Реrrіеr sоuеt Grand Вrut" 0,7л., за ціною 1250,00грн.;

- 1 пляшка шампанського „Моndоrо Аsti" 0,7л., за ціною 400,00грн.;

- 1 пляшки горілки „Неміровв Преміум" 1,0л., за ціною 270,00грн.;

- 1 пляшки горілки „Sоbieskі" 0,5л., за ціною - 70,00грн.;

- 1 пляшки лікеру „Пмо Кторосао" 0,7л.,за ціною - 280,00грн.;

- 1 пляшки віскі „Rеd Leble" 1,0л., за ціною - 550,00грн.;

- 1 пляшки віскі „Вlасk Leble " 12 років 1,0л., за ціною - 1100,00грн.;

- 1 пляшки віскі „Jamеsоn" 1,0л., за ціною - 550,00грн.;

- 1 пляшки віскі „Джек Деніелс" 1,0л., за ціною 800,00грн.;

- 1 пляшки коньяку „Хеннесі „VS" 0,7л., за ціною 2125,00грн.;

- 1 пляшки коньяку „Коктебель" 3 зір., за ціною 125,0грн.

На підставі викладеного в акті перевірки зазначено про проведення позивачем реалізації товарів, не облікованих у установленому законодавством порядку, загальна вартість яких склала 11420,00грн. В акті перевірки також зроблено відмітку про те, що наявність товаро-транспортних накладних та накладних на товар, що знаходиться в реалізації, передбачено п.1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV.

Таким чином, під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 10, 11, 12, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО).

Як свідчить надпис на акті перевірки директор Слабко Е.А. та бармен ОСОБА_1 були ознайомлені з актом перевірки, отримали другий екземпляр акту, що підтверджено їх підписами з зазначенням дати 03.06.2009 року. На останній сторінці акту перевірки директором Слабко Е.А. зазначено про те, що за результатами перевірки документи, яких не вистачає, будуть надані в ДПІ, оскільки на момент перевірки документи знаходяться у бухгалтера.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15 червня 2009 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 23240грн.00коп. (а.с.76).

Як встановлено судом під час розгляду справи зазначені фінансові санкції застосовані до позивача:

- за незбереження контрольної стрічки протягом трьох років (порушені вимоги п.10 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.5 ст.17 цього Закону: у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 170грн.00коп. (17,00*10);

- за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (порушені вимоги п.11 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до п.6 ст.17 цього Закону: п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 85грн.00коп. (17,00*5);

- за порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (порушені вимоги п.12 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до ст.21 цього Закону: у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 22840грн.00коп. (11420,00*5);

- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 145грн.00коп. (29,00*5).

Вказане рішення було вручено позивачу 17.06.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (наявне в матеріалах справи).

Суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача не оспорювались підстави перевірки та дотримання працівниками податкового органу порядку проведення перевірки. Суд зазначає, що в тексті позовної заяви позивач посилається на те, що апеляційна скарга позивача, подана до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, містила вимоги стосовно порушення порядку проведення перевірки, однак в тексті позовної заяви про такі порушення позивачем не зазначено та під час розгляду справи представниками позивача суду не повідомлено. Представниками позивача також не заперечується, що перевіряючі зареєструвались в журналі перевірок контролюючих органів, надали направлення на проведення перевірки, які були отримані працівниками позивача, оформили за результатами проведеної перевірки акт перевірки тощо. Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено допуск працівників податкового органу до проведення перевірки та відсутність під час проведення перевірки будь-яких заперечень працівників позивача стосовно підстав її проведення. Суд також зазначає, що під час розгляду даної справи представниками позивача суду не повідомлено будь-яких відомостей стосовно неправомірних дій працівників податкового органу під час проведення перевірки, що стосуються саме підстав її проведення, у звязку з чим у суду відсутні підстави для визнання зазначених дій неправомірними.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років (пункт 10 статті 3);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 11 статті 3);

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (пункт 12 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну (пункт 5 статті 17);

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 6 статті 17).

Відповідно до статті 21 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Суд зазначає, що під час розгляду справи представником позивача було надано суду клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині застосування фінансових санкцій по оскаржуваному рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 400грн.00коп. Як свідчить надане представником позивача клопотання та матеріали справи, позивач не оспорює застосування відповідачем фінансових санкцій за порушення вимог п.10, 11 та 13 ст.3 Закону про РРО, що підтверджено також представниками позивача під час розгляду справи в суді. Таким чином, на час розгляду справи позивачем оспорюється правомірність застосування відповідачем фінансових санкцій лише в сумі 22840грн.00коп. за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями) (далі Закон №996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевірка відповідачем була проведена з 22:48 02.06.2009 року по 01:05 03.06.2009 року, а саме у неробочий час бухгалтерії Підприємства «Самід», працівники якої є відповідальними особами за забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства робітникам інших структурних підрозділів. Отже під час проведення перевірки працівники позивача бармен та директор, - в присутності яких було проведено перевірку, не могли надати посадовим особам ДПА в АРК на їх вимогу документи, повязані з товарообігом, а саме: накладні на придбання товарів та товаро-транспортні накладні на товар, який знаходився в реалізації.

Судом встановлено, що відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Підприємства «Самід» та графіку роботи для бухгалтерії Підприємства «Самід» (а.с.90-95) бухгалтерія працює з 08:00 до 17:00 з перервою на обід з 12:00 до 13:00. Таким чином, на час проведення перевірки - з 22:48 по 01:05 наступної доби працівники бухгалтерії були відсутні на робочому місті.

Згідно з пунктом 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву (пункт 6.5 Положення). Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи (пункт 6.7). Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера (пункт 6.8).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що видача вказаних в акті перевірки накладних на придбання товарів та товаро-транспортних накладних, про відсутність яких зазначено в акті перевірки, було можливо лише головним бухгалтером підприємства. Однак судом під час розгляду справи встановлено, що головний бухгалтер підприємства «Самід» під час проведення перевірки присутній не був, на час її проведення робочий день бухгалтерії скінчився.

Враховуючи час проведення перевірки, суд прийшов до висновку про те, що директор Підприємства «Самід» не мав можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити предявлення перевіряючим зазначених в акті перевірки накладних на придбання товарів та товаро-транспортних накладних.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись у робочий час бухгалтерії позивача для того, щоб уповноважені посадові особи позивача могли надати посадовим особам ДПА в АРК для перевірки всі витребувані перевіряючими документи.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 року №193 на накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії. У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності. Графа 9 "Інвентарний номер" заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами. У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів.

Суд зазначає, що відповідно до тексту позовної заяви та пояснювальної записки бармена ОСОБА_1 (а.с.81) під час проведення перевірки працівникам податкового органу були предявлені накладні на внутрішнє переміщення товарів алкогольних напоїв, перелік яких зазначено в тексті акту перевірки. Предявлення зазначених документів також підтверджено їх описом (а.с.96-97) та копіями вказаних накладних, що надані під час розгляду справи в суді (а.с.98-135). Як свідчить акт перевірки на час її проведення в місці зберігання та реалізації товарів були відсутні накладні та товаро-транспортні накладні. Однак суд зазначає, що в акті перевірки не вказано про те які саме накладні були відсутні на час її проведення: накладні, що отримані від постачальників товарів, або накладні на внутрішнє переміщення товарів.

Відповідно до вимог п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні відомості про ненадання працівниками позивача під час проведення перевірки накладних на внутрішнє переміщення товару, представником відповідача будь-які докази, що спростовують надання зазначених документів перевіряючим суду під час розгляду справи не надані та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб, не заявлено клопотання про їх витребування судом та залучення до матеріалів справи. Таким чином, суд приймає до уваги твердження позивача про надання перевіряючим під час проведення перевірки накладних на внутрішнє переміщення товарів, що знаходились в реалізації.

Враховуючі вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, про зберігання первинних документів в бухгалтерії та архіві та їх видачу лише за дозволом головного бухгалтера, вимоги наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» стосовно видачі працівникам підприємств лише накладних на внутрішнє переміщення товарів під час надання товарів зі складу до цехів (відділень), а також встановлене судом під час розгляду справи знаходження на місці зберігання та реалізації зазначених в акті товарів накладних на внутрішнє переміщення товарів, суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог п.12 ст.3 Закону про РРО.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи представником позивача були надані суду видаткові накладні та податкові накладні інших субєктів господарювання, що підтверджують придбання алкогольних напоїв, перелік яких наведено в акті перевірки (а.с.136-158). Під час розгляду справи представником відповідача не надано будь-яких доказів щодо невідображення позивачем вказаних документів в податковому та бухгалтерському обліку підприємства «Самідд», такі відомості також відсутні в акті перевірки. Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на час проведення перевірки були наявні видаткові накладні на зазначені алкогольні напої, які відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, повинні були зберігатися в приміщенні бухгалтерії.

Суд зазначає, що вищезазначені документи, зокрема, накладні на внутрішнє переміщення товарів, підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів та виключають вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача фінансові санкції рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 22840грн.00коп.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування штрафних санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 22840грн.00коп. до Підприємства «Самід».

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК про застосування до Підприємства «Самід» фінансових санкцій №0012442303 від 15.06.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 22840грн.00коп. слід визнати протиправним, що має наслідком його скасування в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Під час судового засідання, яке відбулось 19 лютого 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 24 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0012442303 від 15.06.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 22840 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок) гривень 00 копійок, прийняте стосовно Підприємства "Самід".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.