Ухвала суду № 87562489, 13.02.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1454/20

2/357/1469/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2020 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній ВІРАМАКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙТ» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

10.02.2020 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній ВІРАМАКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙТ» про стягнення заборгованості.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що 20.11.2017 року між ТОВ «Міжнародна група компаній ВІРОМАКС» та ТОВ «РІСТ» було укладено договір оренди будівельного обладнання № ВК/А/235/95, відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельне обладнання. В якості забезпечення даного зобов`язання між ТОВ «МГК ВІРАМАКС», ТОВ «РІСТ» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 20.11.2017 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника, що випливають із основного договору, а також нести відповідальність перед кредитором за допущені боржником порушення (прострочення). У зв`язку з порушенням ТОВ «РІСТ» своїх зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом про стягнення заборгованості, 12.02.2019 року було винесено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ «МГК Вірамакс» до ТОВ «РІСТ» було задоволено частково. У зв`язку з порушенням ТОВ «РІСТ» взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 300576,36 грн. та судові витрати по справі.

Оглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі враховуючи наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року , який чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

В даному випадку, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи.

За правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

Аналогічної правової позиції дотрималась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі №753/12916/15-ц, постанові від 13.03.2018 року по справі № 415/2542/15-ц, постанові від 02.10.2018 року по справі № 910/1733/18.

Оскільки, предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 , як поручителя, за договором укладеного для забезпечення зобов`язання за договором оренди, сторонами якого є юридичні особи ТОВ «МГК ВІРАМАКС» та ТОВ «РІСТ», то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що стороною по справі є фізична особа, а тому суддя відмовляє у відкритті провадження по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Отже, суддя відмовляє у відкритті провадження у даній справі, оскільки дані вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 19, 186 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній ВІРАМАКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙТ» про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

СуддяО. Я. Ярмола