Рішення № 87553688, 13.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/446/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (надалі по тексту також - відповідач, приватний виконавець Скрипник В.Л.) про визнання протиправним та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 57219665 від 19 грудня 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на недотримання приватним виконавцем вимог статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу 2 пункту 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки на момент винесення постанови перерахування стягнутих з боржника коштів не здійснювалось, виконавче провадження не закінчувалось, виконавчий документ стягувачу не повертався, отже постанову від 19 грудня 2019 року винесено передчасно. Крім того, наголошував, що не згоден і з розміром витрат, визначеним у такій постанові, оскільки останні завищені та не відповідають дійсності, у тому числі не відомо з яких цін залучались експерти та суб`єкти господарювання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом. Клопотання позивача про розгляд справи за участю сторін - залишено без задоволення. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 112-113, т.1/.

10.02.2020 позивачем надано до суду засвідчені копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, а також копії адвокатських запитів, що направлені до відділення поштового зв`язку Абазівка Полтавської дирекції Українського державного поштового зв`язку "Укрпошта" з метою підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим останній клопоче про надання строку для подачі відомостей, що будуть отримані за наслідками розгляду таких запитів /а.с. 119, т.1/.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що позивач не навів жодних належних аргументів для поважності надання строку для подання доказів, а також не визначив сам строк. Необхідність надання додаткового часу для підготовки документів, які у нього мали бути ще до звернення до суду, не може бути належною підставою у справах, де пріоритетом є швидке їх вирішення, зокрема у десятиденний строк відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про надання строку.

11 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов (примірник якого направлено на електронну пошту суду 10 лютого 2020 року без підписання його електронним цифровим підписом), відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову та вказав на те, що при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України /а.с. 125-131, 144-147, т. 1/.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі заяви уповноваженого представника Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів відповідно до статей 3-5, 13, 16, 18, 19, 24, 26, 28 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем 14 вересня 2018 року винесено постанови про відкриття провадження № 57219665 з примусового виконання "виконавчого листа № 755/13525/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Київським ПМУ УМВС України у Полтавській області 23 вересня 2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт: серія НОМЕР_4 , виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за договором кредиту в сумі 7775447 (сім мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 86 копійок" /а.с. 91-159, т. 3/.

У межах вказаного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову від 19 грудня 2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 45000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою приватного виконавця позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною другою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду у від 06 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 161/8267/17, від 27 березня 2019 року в справі № 639/6868/17 та 21 серпня 2019 року в справі № 1915/1868/2012.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин першої та третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За змістом пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо).

Так, за змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку <…> плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

У відповідності до розділу ІІ розділу зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах <…>; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"; <…> 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Відповідно до наведеного у спірній постанові переліку відповідачем на організацію та проведення виконавчих дій витрачено:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження:

1.3 Лист паперу формату А-4, виготовлений на принтері у кількості 1797 шт. за ціною 0,50 грн загальною сумою 898,50 грн;

1.4 Лист паперу формату А-5, виготовлений на принтері у кількості 205 шт. за ціною 0,25 грн загальною сумою 51,25 грн;

1.7 Канцелярські товари, які використовуються при підготовці документів на проведення виконавчих дій (скоби, ручки, гумки, скрепки, коректори, клей ПВА, зошити, олівці, маркери, файли, блокноти) у кількості 1 шт. за ціною 100,00 грн загальною сумою 100,00 грн;

2 Пересилання документів виконавчого провадження:

2.1 Конверти:

Формату С6 у кількості 12 шт. за ціною 0,40 грн загальною сумою 4,80 грн;

Формату С5 у кількості 25 шт. за ціною 0,73 грн загальною сумою 18,25 грн;

Формату С4 у кількості 17 шт. за ціною 1,64 грн загальною сумою 27,88 грн;

Формату С6 у кількості 14 шт. за ціною 0,36 грн загальною сумою 5,04 грн;

Формату С5 у кількості 20 шт. за ціною 0,66 грн загальною сумою 13,20 грн;

Формату С4 у кількості 12 шт. за ціною 1,44 грн загальною сумою 17,28 грн;

Конверт з марками у кількості 3 шт. за ціною 7,75 грн загальною сумою 23,25 грн;

2.2 Знаки поштової оплати (марки):

у кількості 31 шт. за ціною 20,00 грн загальною сумою 620,00 грн;

у кількості 35 шт. за ціною 15,00 грн загальною сумою 525,00 грн;

у кількості 5 шт. за ціною 13,00 грн загальною сумою 65,00 грн;

у кількості 34 шт. за ціною 10,00 грн загальною сумою 340 грн;

у кількості 60 шт. за ціною 0,50 грн загальною сумою 30 грн;

Цінний лист у кількості 1 шт. за ціною 585,00 грн загальною сумою 585 грн;

2.3 Повернення цінного листа у кількості 8 шт. за ціною 6,00 грн загальною сумою 48 грн;

3 Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій:

3.4 Суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання у кількості 1 шт. за ціною

35000,00 грн загальною сумою 35000,00 грн;

4 Суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій у кількості 1 шт. за ціною 2058,55 грн загальною сумою 2058,55 грн;

8 Плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у кількості 1 шт. за ціною 69,00 грн загальною сумою 69,00 грн;

Всього витрачено : 40500,00 грн.

Слід зазначити, що Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Крім того, позивачем не наведено належного обґрунтування, підтвердженого доказами, в частині невідповідності здійснених витрат чи їх завищення.

При цьому, аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що стягнення витрат виконавчого провадження може бути здійснено лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження ВП №57219665 перебуває на стадії примусового виконання.

Згідно тверджень позивача, станом на дату винесення спірної постанови кошти за вказаним виконавчим листом в межах виконавчого провадження ВП №57219665 не було стягнуто, відповідачем зворотного не зазначено.

З долучених копій виконавчого провадження ВП №57219665 судом встановлено, що після винесення оскаржуваної постанови відповідачем 09, 22 та 23 січня 2020 року винесені постанови про відкладення проведення виконавчих дій з мотивів наявності обставин, що перешкоджають проведенню останніх, яким, в свою чергу, передувало винесення постанови від 27.12.2019 про арешт коштів /а.с. 183-186, 195-196, 226, т.1/.

Таким чином, оскільки станом на 19 грудня 2019 року виконавче провадження ВП №57219665 не закінчено, у приватного виконавця Скрипника В.Л. були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Така вимога (щодо фактичного завершення виконавчого провадження) законодавцем закріплена для визначення остаточного розміру витрат, понесених виконавцем під час вчинення виконавчих дій та для подальшого їх стягнення з боржника.

Крім того, пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вказує на те, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, позивачем доведено протиправність постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, у той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з даним позовом позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1681,60 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.1574692077.1 від 08 січня 2020 року.

Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, а також підлягає поверненню судовий збір у розмірі переплаченої суми, а саме 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (вул. Академіка Маслова, буд.15/4, каб.1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 57219665 від 19 грудня 2019 року.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (вул. Академіка Маслова, буд.15/4, каб.1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн /вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок/.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надміру сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн /вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя І.Г.Ясиновський