Ухвала суду № 87518094, 03.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8542/19

Провадження № 1-кс/202/875/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

3 лютого 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Недова Д.С., яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Саломатіною О.О., про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019040000000924 від 13.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області Недов Д.С. звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме: 1) нежитлові будівлі загальною площею 2973,7 кв.м.: А - склад загальною площею 2403,9 кв.м., Б-склад загальною площею 569,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 2) нежитлові будівлі загальною площею 2403,9 кв.м.: А-склад загальною площею 1858,4 кв.м., Б-склад загальною площею 545,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , шляхом заборони користування та розпорядженням вказаним майном, а також заборони державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно вказаного майна.

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12019040000000924 від 13.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що в період з 2018 року по лютий 2019 року невстановлені особи шляхом обману заволоділи приміщенням складу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 б та збудований ОСОБА_3 та документи щодо оформлення права власності на який перебували в органах самоврядування Новомосковського району Дніпропетровської області. Встановлено, що ОСОБА_1 з використанням завідомо підроблених документів, а саме договору купівлі-продажу від 19.10.1990 року, заволоділа складськими приміщеннями загальною площею 2973,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 19.10.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був уповноваженою особою ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ), було укладено договір, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д. та зареєстровано у реєстрі за № 14919. 24.09.2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. внесено відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі загальною площею 2973,7 кв.м.: А-склад загальною площею 2403,9 кв.м., Б-склад загальною площею 569,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу зареєстровано у реєстрі за № 14919 за ОСОБА_1 . 19.12.2019 року нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказам в даному кримінальному провадженні. 23.12.2019 року допитано у якості свідка ОСОБА_7 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, провела технічну інвентаризацію об`єкта на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 2973,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до показань ОСОБА_7 нею не проводилася інвентаризація об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою та не видавався технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомого майна, а також не проводилася жодна інвентаризація у с. Попасне, Новомосковського району, Дніпропетровської області, тобто вказане нерухоме майно є об`єктом протиправних кримінальних дій.

23.12.2019 року органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 а, зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею, 2403,9 кв.м.: А-склад загальною площею 1858,4 кв.м., Б-склад загальною площею 545, 5 кв.м, власником яких є ОСОБА_2 . Право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_2 24.09.2018 року в той же день, коли було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1990 року, видавник: Державний нотаріус четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковська З.Д. Також в реєстраційній справі на вказаний об`єкт наявні електронні копії технічного паспорта від 09.10.2016 року, складеного від імені ОСОБА_7 . Тому достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно було об`єктом протиправних кримінальних дій.

Крім того, в ході досудового розслідування з сайту мережі Інтернет встановлено, що ОСОБА_8 подарувала в 2018 році 300 000 грн. ОСОБА_9 , який 06.05.2019 року став засновником ТОВ «ФГ Дар Попасне», ТОВ «ФГ Дар Андріївка», ТОВ «ФГ Дар Всесвятське», після передачі йому корпоративних прав від ОСОБА_1 .

Допитана як свідок ОСОБА_1 дала показання про те, що без її відома ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оформили на неї приміщення складу з метою її дискредитації перед родиною колишнього чоловіка ОСОБА_11 .

Слідчий зазначає, що наявні ризики знищення, пошкодження, псування, перетворення об`єктів нерухомого майна шляхом проведення будівельних робіт для зміни їх планування, розмірів, конструктивних особливостей, з метою неможливості їх подальшої ідентифікації під час проведення відповідної судово-будівельної експертизи.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків знищення, пошкодження, псування, перетворення вказаних об`єктів нерухомого майна шляхом проведення будівельних робіт для зміни їх планування, розмірів, конструктивних особливостей, з метою неможливості їх подальшої ідентифікації під час проведення відповідної судової будівельної оціночної експертизи, а також внесення безпідставних змін до відомостей, що зберігаються у відповідних державних реєстрах нерухомого майна, щодо площі, видів та кількості літерних позначень, адреси тощо, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на це майно.

У судове засідання слідчий Недов Д.С. не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019040000000924 від 13.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В своєму клопотанні слідчий ставить питання про накладення арешту на наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 2973,7 кв.м.: А-склад загальною площею 2403,9 кв.м., Б-склад загальною площею 569,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 ; нежитлові будівлі загальною площею 2403,9 кв.м.: А-склад загальною площею 1858,4 кв.м., Б-склад загальною площею 545,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 .

Між тим, необхідність накладення арешту на зазначене майно слідчим у клопотанні не доведена.

Матеріали клопотання не містять належних даних щодо здійснення досудового розслідування за фактом заволодіння нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а. Відповідні відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Крім того, клопотання про арешт майна не містить належних доказів щодо дійсного власника майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 34б.

Слід відзначити, що на зазначені обставини слідчий суддя вже звертав увагу в ухвалі від 17 січня 2020 року, відмовляючи в задоволенні аналогічного клопотання слідчого.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Недова Д.С. про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12019040000000924 від 13.11.2019 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Строк складання та оголошення повного тексту ухвали відповідно до частини 2 статті 376 КПК України –о 13-00 годині 7 лютого 2020 року.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко