Постанова № 8749667, 17.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2010 р.                                                                                 К-9736/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді                     Пилипчук Н.Г.

суддів                                        Ланченко Л.В.

                                        Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 06.12.2006 р.

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного суду від 29.03.2007 р.

у справі № 09/5534а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-К»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання дій протиправними та податкового повідомлення-рішення нечинним, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007 р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Черкаси щодо визначення податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та визнано нечинним повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 17.10.2006 р. №0013141503/0. Стягнуто з Державного бюджету України через відділення Державного казначейства в м. Черкаси на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у м. Черкаси подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що у зв’язку зі збільшенням Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV ставок податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів, юридичні особи –власники транспортних засобів зобов’язані зробити перерахунок суми такого податку за ІІ-IV квартали 2005 рік та сплатити його до бюджету.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 16.10.2006 р. № 612/23-208/31948007 зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»із змінами, внесеними Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005 р., яке полягало у тому, що у ІІ-IV кварталах 2005 року позивачем не було змінено ставку податку з власників транспортних засобів, що призвело до заниження цього податку на загальну суму 407,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2006 р. № 0013141503/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 610,50грн., у тому числі 407,00 грн. основного платежу та 203,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дійшовши висновку про безпідставність визначення позивачеві податковою інспекцією податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів за ІІ-IV квартал 2005 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач подав розрахунок податку з власників транспортних засобів у встановлений на той час законодавством строк, сплату податку здійснив у повному обсязі за рік до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV. При цьому, обґрунтовуючи прийняття рішення на користь платника податку, суд застосував положення п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963-XII сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. №2505-IV статтю 3 викладено у редакції, за якою встановлено нові розміри ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Закон України від 25.03.2005 р. № 2505-IV набрав чинності з 31.03.2005 р.

На час вирішення спору наведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», якими збільшилися ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, не визнані неконституційними, отже, є чинними.

Закони є актами встановленої Конституцією України законодавчої влади і, більше того, актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, змінюватися ставки податків, зборів (обов’язкових платежів), скасовуватися пільги зі сплати податків та інше.

Отже, починаючи з ІІ кварталу 2005 року, у платників податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів виник обов’язок здійснити сплату податку за встановленими Законом від 25.03.2005 р. № 2505-IV ставками.

Законами України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963-XII та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV не передбачено при сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за рік звільнення платника такого податку від обов'язків додаткового внесення вказаного податку у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його ставка.

Підстав для застосування судами приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону №2181-ІІІ, на що посилаються суди попередніх інстанацій, не вбачається, оскільки у даному випадку відсутній конфлікт інтересів: неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, що може призвести до прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У даному випадку відсутні норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, які б припускали неоднозначне (множинне) трактування питання щодо ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за спірні періоди (ІІ-IV квартали 2005 року), а існує спірне питання, чи виник у платника податку обов’язок з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України сплатити податок за новими ставками.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            ПОСТАНОВИВ :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси задовольнити.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 06.12.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного суду від 29.03.2007 р. скасувати.

          Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

                                                                      О.І. Степашко

                                                                      Т.М. Шипуліна