Ухвала суду № 8749673, 17.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2010 р.                                                                                 К-9649/07

                                                                                                              м. Київ          

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

                                        Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 26.09.2006 р.

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р.

у справі № 192/4-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако»

до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 26.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 29.05.2006 р. № 0001692310/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дако»3,40 грн. судового збору.

Бориспільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 19.05.2006 р. № 242/23-1-32792247 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, яке полягало у неправильному відображенні балансової вартості залишків палива на складах на початок звітного року та на кінець звітного періоду, що призвело до заниження податку на прибуток у І, ІІІ кварталах 2004 року, І –ІІ та ІV кварталах 2005 року на загальну суму 439760,00 грн. та, у зв’язку із врахуванням такого приросту балансової вартості в наступному податковому періоді, завищення такого податку на таку ж саму суму у ІІ, ІV кварталах 2004 року та ІІІ кварталі 2005 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2006 р. № 0001692310/0 про визначення податкового зобов’язання зі штрафних санкцій в сумі 81188,00 грн.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції з наданого податковим органом розрахунку штрафних санкцій, останні застосовані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі наведеної норми Закону без самосійного донарахування таким контролюючим суми податкового зобов’язання.

Зі змісту п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ випливає, що обов’язок щодо сплати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донараховання контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Позивач, виявивши факт заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток минулого податкового періоду до початку перевірки контролюючим органом, самостійно відобразив суму такої недоплати у складі декларації з цього податку за наступний податковий період, що не призвело до фактичного заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток та несплати такого податку у відповідному розмірі до бюджету. Також, самостійне збільшення позивачем податкового зобов’язання у наступному податковому періоді є виправленням помилки, у зв’язку з чим відсутні підстави для висновку про завищення позивачем валового доходу наступних податкових періодів.

Доводи податкового органу про те, що визначення податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій здійснене у зв’язку із невиконанням позивачем обов’язку, передбаченого п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ - разом зі збільшенням відображеної у декларації за наступний податковий період суми податкового зобов’язання збільшити таку суму на штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки ні актом перевірки, ні податковим повідомленням-рішенням, ні розрахунком штрафних санкцій, наданим суду апеляційної інстанції, такі доводи не підтверджуються.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

          Касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 26.09.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

                                                                      О.І. Степашко

                                                                      Т.М. Шипуліна