Ухвала суду № 8749445, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                                                                       К-1340/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Аркатової В.В. відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року

ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року

у справі №2-25/14777-2006А

за позовом Дочірнього підприємства «Шляхово-будівельне управління №5»Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Шляхово-будівельне управління №5»Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд»звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.08.2006 року №0011532301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 25145,86 грн., з яких 16763,91 грн. –основний платіж та 8381,95 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 28.08.2006 року №0011542301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 25686,20 грн., з яких 20954,00 грн. –основний платіж та 4732,20 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року (суддя –Маргарітов М.В.), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Дугаренко О.В., судді –Голик В.С., Градова О.Г.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши які суди дійшли висновку що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням дизельного палива, а на підставі податкових накладних, виданих продавцями такого палива, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано вищезгадані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», вказуючи при цьому на безтоварність господарських операцій з придбання палива.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АРК було проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Шляхово-будівельне управління №5»ВАТ «Південшляхбуд»за період з 01.07.2005 року по 01.04.2006 року, за результатами якої складено акт №4776/23-6/03450583 від 18.08.2006 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами також встановлено та в акті перевірки зазначено, що позивач у періоді, який перевірявся, мав взаємовідносини з фірмою «Реміз-2000»та підприємством «Надія», у яких придбавав дизельне паливо. У податковому обліку позивача валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформований на підставі виписаних згаданими підприємствами видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, а також платіжних доручень про перерахування коштів.

Дійшовши висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з фірмою «Реміз-2000»та підприємством «Надія», відповідач вказав на те, що постачальниками фірми «Реміз-2000»та підприємства «Надія»є підприємства, які мали ознаки фіктивності або установчі документи яких були визнані недійсними у судовому порядку, а відтак останні не здійснювали реалізації дизельного палива постачальникам позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку наведені відповідачем доводи не можуть свідчити про неправомірність та безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з фірмою «Реміз-2000»та підприємством «Надія», зважаючи на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання дизельного палива (договори, рахунки, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів) є у наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов’язані з оплатою придбаного дизельного палива, правомірно включені до складу валових витрат ДП «Шляхово-будівельне управління №5»ВАТ «Південшляхбуд», оскільки факт його придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Факт подальшого використання придбаного дизельного палива підтверджується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, відповідно до яких позивач у подальшому здійснив продаж дизельного пального ДП А/Б-4 «Південшляхбуд»та СПП «Будівельник Плюс», доход від якого відніс до складу валового доходу та сформував свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаного дизельного палива, а відтак законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні такого товару до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Отже, обрані відповідачем підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року у справі №2-25/14777-2006А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.