Ухвала суду № 8749357, 23.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-22681/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Карася О.В., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007р.

у справі №19/261(22-а-1586/07)

за позовом Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі –Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

до відповідачів: 1. Дочірнього підприємства «Любич-Кременчук»(надалі – ДП «Любич-Кременчук»); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірмакс»(надалі –ТО«³рмакс»)

про визнання угоди недійсною, -

встановив:

У жовтні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог (а.с.121-122 т.І), поставлено питання про визнання недійсною угоди укладеної між ДП «Любич-Кременчук»та ТОВ «Вірмакс»на купівлю-продаж м’яса курей в кількості 18600кг, на загальну суму 105648,00грн. (в т.ч. ПДВ –17608,00грн.); також позивач просив стягнути з ДП «Любич-Кременчук»на користь держави грошові кошти в сумі 105648,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.49 ЦК УРСР, а саме, що угода укладена між відповідачами підлягає визнанню недійсною, так як була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки ТОВ «Вірмакс»відсутній за юридичною адресою, не подає звітність до контролюючих органів.

Постановою господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу у відповідачів чи одного з них на укладення оспорюваної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. В той час, як спірна угода виконана належним чином.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена позапланова документальна перевірка з питань правильності, повноти та обґрунтованості сплати податку на додану вартість ДП «Любич-Кременчук»за період з липень-вересень, листопад 2003р., про що складено акт №31/23-120/30566269 від 10.01.2005р.

Перевіркою встановлено, що ДП «Любич-Кременчук»було порушено п.п1.3 п.1, п.п7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого сума податкового кредиту зменшується на суму ПДВ за липень 2003р. на 44080,00грн., за серпень 2003р. на 135427,00грн., за вересень 2003р. на 38335,00грн., за листопад 2003р. на 65250,00грн. та відповідно на зазначені суми збільшується сума ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету за підсумками відповідного звітного періоду.

Також, під час перевірки встановлено що між ДП «Любич-Кременчук»та ТОВ «Вірмакс»було укладено усну угоду, відповідно до якої була здійснена поставка м’яса курей на суму 105648,00грн. (в т.ч. ПДВ –17608,00грн.).

В матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують виконання зазначеної вище угоди, а саме: копія видаткової накладної №00170 від 21.08.2003р. (а.с.103 т.1), копія податкової накладної №168 від 21.08.2003р. на загальну суму 105648,00грн. в т.ч. ПДВ –17608,00грн. (а.с.104 т.І), копії виписок з банківського рахунку від 26-28.08.2003р. (а.с.105-107 т.І) .

Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що, відповідно до рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2005р. по справі №15/118, припинено юридичну особу ТО«³рмакс»та скасовано державну реєстрацію цієї юридичної особи (а.с.32-33 т.ІІ).

Втім, судом встановлено, що відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 21.11.2006р. (а.с.141 т.ІІ), станом на 01.11.2006р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться ТОВ «Вірмакс». Отже, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено наявності мети при укладанні оспорюваного договору, яка була б суперечною інтересам держави та суспільства.

Статтею 49 Цивільного кодексу УРСР визначено, що недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави та суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.

З 01.01.2004р. згідно з п.1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний Кодекс УРСР від 18.07.1963р. втратив чинність.

Цивільний Кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції стягнення в дохід держави доходу, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно –правова конфіскація.

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України, Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що посилання позивача на публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент звернення з позовом, є помилковим.

Не могли бути застосовані судами в цьому випадку і санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, передбачені Господарським кодексом України (далі - ГК), що містить норми, які за предметом регулювання й установленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК, який набрав чинності 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині. За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Однак, положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України і тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007р. –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак