Ухвала суду № 8748949, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-13370/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Голубєвої Г.К.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

                                                                      Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007

у справі №15/169/06

за позовом          Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Мостобуд” –Мостобудівельний загін №73

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Мостобуд” –Мостобудівельний загін №73 (далі по тексту –позивач, ДП ВАТ “Мостобуд”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2006 №0001371701/0/2198.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період 01.07.2003 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2006 №58/23-612-30126124/7.

В акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»позивачем не подано у встановлені строки розрахунок податку на 2005 рік та не подано розрахунок податку на 2005 рік у сумі 18911,00 грн., а також несвоєчасно сплачено податок за 2005 рік без зазначення суми і строків.

На підставі висновку акта перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 13.02.2006 №0001371701/0/2198, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 20% (1060,86 грн.) за затримку на 36 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання в сумі 5304,30 грн.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цим Законом запроваджено нові механізми процедури адміністрування податків, зокрема, передбачено право платників податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації. В даному Законі встановленні строки подання податкових декларацій та передбачено обов'язок платників податків самостійно сплачувати суму узгодженого податкового зобов'язання протягом десяти днів від граничних термінів подання податкової декларації.

Крім того, підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, а згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, він зобов'язаний сплатити штраф у розмірах в залежності від кількості днів затримки.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено загальне для всіх платників податків правило щодо сплати суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Отже, строки сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) слід визначати за Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не у відповідності із законами з окремих видів податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що, застосування штрафу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до платників податку можливо лише у разі порушення установлених цим Законом граничних термінів сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій податковій декларації (розрахунку).

Факт прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання, внаслідок чого застосовані штрафні санкції і прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не підтверджено матеріалами справи, що також свідчить про безпідставність прийняття відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва відхилити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.Г. Голубєва (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук