Ухвала суду № 8748713, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-10105/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Голубєвої Г.К.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

                                                                      Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 21.12.2006

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007

у справі №3/281

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Кременчуцький регіональний технічний центр»

до          Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Кременчуцький регіональний технічний центр»(далі по тексту –позивач, ЗАТ «Кременчуцький регіональний технічний центр») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту –відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.10.2006 №0000312305/0/71.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 21.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 21.12.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2004 року в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 19.10.2006 №581/23-312-24394713.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до завищення від'ємного значення податку на подану вартість за листопад 2004 року в сумі 187793,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 26.10.2006 №0000312305/0/71, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2004 року в розмірі 187 793,00 грн., визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в 39 893,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція-19947,00 грн.

За висновком відповідача, за результатами досліджень правильності формування податкового кредиту позивачем, по ланцюгу постачання суб'єктами підприємницької діяльності товару встановлено неправомірне віднесення позивачем відповідних сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за листопад 2004 року.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»на час виникнення спірних правовідносин визначав два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:

у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.

Податкові накладні повинні містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, податковий кредит ЗАТ «Кременчуцький регіональний технічний центр»у листопаді 2004 року на суму податку на додану вартість 187792,56 грн. формувався на підставі податкових накладних від 01.11.2004 № 92 на загальну суму 1 074945,36 грн. в тому числі 179157,56 грн. податку на додану вартість та від 05.11.2004 № 78 на загальну суму 51 810 грн. в тому числі 8 635 грн. податку на додану вартість, виданих ПП «Пілат»в зв'язку з придбанням у останнього у вказаний період товару, за договором купівлі-продажу від 01.11.2004 № 01/11-04, визначеного у специфікаціях (Додатки від 01.11.2004 №1 та від 05.11.2004№2 до цього Договору).

Факт виконання договірних зобов'язань за договором від 01.11.2004 № 01/11-04 підтверджується видатковою накладною, згідно якої позивачем отримано товар на загальну суму 1 074945,36 грн., в тому числі 179157,56 грн. податку на додану вартість та видатковою накладною, згідно якої позивачем отримано товар на загальну суму 51 810 грн., в тому числі 8 635 грн. податку на додану вартість.

Позивачем сплачено ПП «Пілат»податок на додану вартість в ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Податкові накладні, які видані контрагентом позивача, оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі ПП «Пілат»податкових накладних.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що сума податкового кредиту позивача за листопад 2004 року в розмірі 187792,56 грн. сформована відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і тому правомірно віднесена позивачем у вказаний період до складу податкового кредиту.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, згідно з актом перевірки стало те, що один з постачальників продукції по ланцюгу визнаний банкрутом, у зв'язку з чим, за висновком Кременчуцької ОДПІ, не має можливості підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету по даному ланцюгу постачання.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки як вбачається з акту Кременчуцької ОДПІ від 26.07.2006 № 88 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Фірма «Арт-Маркет», у останнього, який і є одним з постачальників продукції по ланцюгу відсутня податкова заборгованість з податку на додану вартість.

При цьому, згідно вимог чинного законодавства, обов’язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. У разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Полтавської області від 21.12.2006 та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 21.12.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.Г. Голубєва (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук