Ухвала суду № 8747190, 10.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 р.Справа № 2-а-39915/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С. ,

за участю представника відповідача Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-39915/09/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 жовтня 2008 р. за № 0002211530/1, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 27 жовтня 2008 р. за № 0002211530/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 року по справі№2а-39915/09/2070 позов задоволено частково.

          Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 жовтня 2008 р. за № 0002211530/1.

          Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у к Червонозаводському районі м. Харкова від 27 жовтня 2008 р. за № 0002211530/2.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (ідентифікаційний код 14309764, місцезнаходження: вул. Достоєвського, 3, м. Харків, 61102) витрати по сплаті державного мита в сумі 1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції ст.. ст.. 19, 129 Конституції України, п.п. 7.7. ст.. 7 та п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» за лютий 2007 р. - серпень 2007 р., про що було складено акт від 18.07.2008 року №2859/15-306/14309764. (а.с. 10).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку по строку 30.03.2007 р. у сумі 34974,89 грн., фактично сплачено у сумі 18264,10 грн. 26.04.2007 р. шляхом зменшення податкового зобов'язання уточнюючим розрахунком від 26.04.07 р.№ 19701 та 27.09.2007 р. у сумі 16710,79 грн. платіжним дорученням від 27.09.07р. № 1771 грн. (кількість днів просочення - 27 та 181 днів відповідно), (а.с. 10)

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.07.2008р. №0001621530/0, якими позивачу визначені штрафні санкції з податку на землю у розмірі 10% на суму 1826,41грн., № 0001631530/0, яким визначені штрафні санкції у розмірі 50% на суму 118055,19грн. Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 03.10.2008р. №15664/10/25-008 скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008р. №0001621530/0, яким позивачу визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум у розмірі 10% на суму 1826,41 та донараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на землю у розмірі 50% на суму 9132,04грн. На підставі рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 03.10.2008р. №15664/10/25-008 винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2008р. №0002211530/1, яким платнику визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на землю у розмірі 50% на суму 9132,04 грн. (а.с. 8) Вказане податкове повідомлення-рішення також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. У зв'язку із залишенням скарги без задоволення ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002211530/2 від 27.10.08 (а.с. 9).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з п. 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.2007 р. платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року поточного року подають відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було подано до ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова податковий розрахунок з земельного податку на 2007 рік та уточнюючи податкові розрахунки земельного податку на 2007 рік. (а.с. 12-22) Відповідно до вказаних розрахунків позивачем було узгоджено суму податкового зобов'язання з земельного податку на 2007 рік.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень (сум, призначення платежу та дати подання до установи банку), колегією суддів встановлено, що позивачем були перераховані поточні зобов'язання по земельному податку у період лютий 2007 року-серпень 2007 року, (а.с.23-27)

Згідно облікової картки позивача (а.с. 73-137) та корінців повідомлення про розподіл коштів (а.с. 65-71) відповідачем було змінено напрямок платежу, визначений позивачем в платіжних дорученнях № 1339 від 02.03.07, № 1310 від 30.03.07, № 1390 від 28.04.07, № 1487 від 30.05.07, № 1564 від 27.06.07, № 1632 від 30.07.07, № 1674 від 30.08.07 та направлено вказані суми на погашення податкового боргу з земельного податку, що виник в попередні роки.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів зазначає наступне.

Із аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкові повідомлення-рішення №0002211530/1 від 07 жовтня 2008 року та № 0002211530/2 від 27 жовтня 2008 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Цивільним кодексом України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-39915/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2009 р.