Ухвала суду № 8747216, 09.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р.Справа № 2-а-5289/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2009р. по справі№2-а-5289/08

за позовом АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" <Список ><Текст >

до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2009року адміністративний позов Акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 07.09.2007 року № 0001281520/0, винесеного на підставі акту перевірки від 29.08.2007 р. N 1185/152-14085922, від 12.02.2008 року № 0000411520/1 за результатами розгляду первинної скарги, від 12.02.2008 року № 0001281520/2 та від 28.03.2008 року № 0000411520/2 за результатами розгляду повторної скарги та від 24.04.2008 року за №№ 0001281520/3, 0000411520/3 за результатами розгляду скарги до ДПА України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», код 1485922 державне мито у розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 року не згодна, подала апеляційну скаргу, вважає її такою, що не відповідає дійсності і суперечить законам України, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права: Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ч.2 ст.129 Конституції України, ст. 5-7 КАС України, судом не були всебічно оцінені обставини за даною справою та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі, прийняти нову та в позові АТ «ТЦРП» відмовити.

Акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» вважає апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова безпідс тавною та такою, що не підлягає задоволенню , постанову Харківського окружного адмі ністративного суду законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в цій справі, які були дослі джені в судовому засіданні, апеляційну скаргу відповідача - безпідставною і необґрунтованою та просить суд апеляційною інстанцію залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Представник позивача підтримав вимоги своїх заперечень проти апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимог , суд першої інстанції виходив з того , що підстав у ДПІ для визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальній сумі 448440,00 грн., з яких: 298960,00 грн. за основним платежем, 149480,00 грн. –за штрафними санкціями не вбачається, тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 07 вересня 2007 року N 0001281520/0, від 12 лютого 2008 року № 0000411520/1 № 0001281520/2, від 28 березня 2008 року № 0000411520/2 та від 24 квітня 2008 року № 0001281520/3 і № 0000411520/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку підприємства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1185/152-14085922 від 29.08.2007 року.

Перевіркою встановлено, що позивач у квітні 2007 року безпідставно застосував пільги по оподаткуванню та використав нульову ставку податку на додану вартість згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів , оскільки вантажна митна декларація від 19.04.2007 року №100000007/7/553020 заповнена з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» , затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 із змінами та доповненнями, а саме п.2 «Опис граф вантажної митної декларації», що визначає порядок заповнення графи 8 вантажної митної декларації «Одержувач/імпортер» в якій вказано юридичну особу - компанію «LORENT MEDIA LLC», яка була створена в США, але не отримувала коду платника податків і не подає податкову звітність, тобто ВМД є неналежно оформленою і не може підтверджувати факт вивезення товару за межі України.

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі листа ДПА України від 15.10.2006р. №19923 та доданого до нього листа з текстом на іноземній мові. В листі ДПА України повідомляється що , згідно відповіді Служби внутрішніх доходів США у комерційній та федеральній базах даних США відсутні будь-які відомості стосовно компанії « LORENT MEDIA LCC».

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» АТ «ТЦРП» не включено до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та занижено податок на додану вартість всього на суму 298960,0 грн.

          За результатами розгляду матеріалів перевірки та апеляційного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 вересня 2007 року №0001281520/0, від 12 лютого №0000411520/1 р. № 0001281520/2, від 28 березня 2008 р. № 0000411520/2, від 24 квітня 2008 року №0001281520/3 і №0000411520/3, за якими АТ «ТЦРП» визначено податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 448440,0 грн.: 298960,0 грн. за основним платежем, 149480,0 грн. –за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для названих висновків стали наступні встановлені обставини.

Згідно договору комісії №3/02 від 14.02.2007р. комітент - АТ «Теплоенргетичний центр Роганського промвузла» доручив комісіонерові ПП «Тасіс-XXI» укласти угоду з продажу на експорт товару –шкіряний напівфабрикат Вет-блю 1-2 гатунку , згідно акту прийому-передачі від 25.02.2007 року позивач передав вказаний товар на комісію ( а.а.131-137).

На виконання даного договору комісіонером ПП «Тасіс-XXI» укладено контракт №W-1 від 15 лютого 2007 р. з підприємством «LORENT MEDIA LCC», АТ «ТЦРП» відправило згідно вантажної митної декларації від 19.04.2007 року №100000007/7/553020 вказаний у контракті, спеціфікації товар. Розрахунки за цією операцією були проведені між сторонами в повному обсязі, що підтверджується випискою АКБ «Легалбанк» по рахунку ПП «Тасіс-XXI» про зарахування на його рахунок суми у розмірі 1494800,0 грн. за контрактом №W-1 від «LORENT MEDIA LLC», виписками з АКІБ «Укрсиббанк» по рахунку АТ «ТЦРП» від 03.05.07р. та 07.05.07р. про зарахування на рахунок від ПП «Тасіс-XXI» грошових коштів на суму 1480000,0 грн. та 14800,0 грн. ( а.с.138-144, 170-173).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) встановлено об'єкти оподаткування, до яких відносяться: операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п .3.1.1.), операції з вивезення товарів у митному режимі експорту ( п.3.1.3.).

Пунктом 6.2 статті 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону визначено, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. N 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» (далі - Постанова) для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням «3/8».

З метою забезпечення реалізації вимог статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість» та вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а також для уникнення випадків безпідставного експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України, що здійснюють операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, Наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року N 163/121 із змінами та доповненнями наказом від 1 липня 2008 року N 697/429 був затверджений Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до вимог ст. 195 Митного кодексу України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; дотримання експортером вимог, передбачених законом. Нормативні вимоги щодо оформлення, форми, порядку подання, якості заповнення граф, а також випадки застосування вантажних митних декларацій визначено Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (із змінами та доповненнями) та розробленою на її виконання Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 р. № 933), якими передбачено, що прийняття ВМД для оформлення , їх безпосереднє оформлення покладене на митні органи.

Відповідно до п. 8 Положення передбачено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій .

Викладене повністю узгоджується з нормативними приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 86 Митного кодексу України, відповідно до яких митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Таким чином, факт подання позивачем спірної вантажної митної декларації, прийняття і належним чином її оформлення митним органом із урахуванням вимог та приписів ст.ст. 86, 194, 195 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 р. № 933), є належним і допустимим доказом, що засвідчує вивезення позивачем товару за митну територію України в режимі експорту і, відповідно, надає йому право на застосування нульової ставки податку на додану вартість до обсягу поставок за такими вантажними митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що при цьому будь-якого підтвердження дійсності вантажних митних декларацій чи достовірності вказаної в ній інформації і порядку підтвердження вивезення за межі митної території України товарів ані Законом України «Про податок на додану вартість», ані жодним іншим законом з питань оподаткування ПДВ не вимагається.

Контроль за експортними операціями здійснюється відповідними митними та банківськими органами в порядку, передбаченому наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення» та постановою правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 р. «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями».

Статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

До матеріалів справи надана копія спірної вантажної митної декларації №100000007/7/553020 від 19.04.2007р., в якій містяться необхідні дати, підписи та прізвища посадових осіб митного органу та штампи на кожному примірнику. Зазначена ВМД відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», надавалась ДПІ, на ній міститься напис про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу на зворотньому боці вказаного документу ( а.с.144).

Колегія суддів зазначає, що вказана ВМД є оформленою належним чином та підтверджує експорт товару та оподаткування ПДВ за нульовою ставкою в розумінні п.6.2 ст. 6 закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, суд зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи.

Таким чином, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів.

До матеріалів справи висновку митних органів, який би підтверджував позицію відповідача щодо неналежного оформлення спірних вантажних митних декларацій надано не було.

Крім того, як встановлено судом при розгляді справи, висновок митних органів з вказаного питання взагалі не складався. ДПІ до правоохоронних органів з питання наявності ознак злочину в діях осіб, які заповнювали ВМД №100000007/7/553020 від 19.04.2007р. не зверталась.

Таких доказів не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції згідно вимог протокольної ухвали від 07.09.2009 року.

Відповідно до положень ст. 69, ст. 79 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 79 Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд при розгляді справи бере до розгляду лише ті докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

Аналіз змістової частини наданих відповідачем до матеріалів даної адміністративної справи листа Державної податкової адміністрації України від 15.10.2006р. №19923/7/26-4317 та аркуш регіонального відділення у Франкфурті (Німеччина) з текстом на іноземній мові невідомого походження, переклад якого було посвідчено нотаріально 23.01.2009 року, свідчить про те, що суд не має фактичної можливості встановити наявність обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення. Так, жодний з зазначених листів не містить конкретної та вичерпної інформації стосовно відсутності реєстрації компанії «LORENT MEDIA LCC»(США) та відповідно статусу юридичної особи саме на момент здійснення спірної фінансово-господарської операцій та на час розгляду справи у суді, а також не містять відомостей про порушення нерезидентом - компанією «LORENT MEDIA LCC»(США) законодавства США( в розумінні поняття, передбаченого п.1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що регіональне відділення у Франкфурті (Німеччина) не є за своїм правовим статусом органом, до компетенції якого входять питання реєстрації юридичних осіб, що займаються комерційною діяльністю у Сполучених Штатах Америки.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку, що лист-відповідь вказаної установи та лист ДПА України, надані відповідачем не є належним доказом у справі, а обставини, на яких податковий орган ґрунтує свої заперечення, не є підтвердженими належними письмовими документами.

Крім того, відповідачем не доведено, що надання інформації про існування компанії «LORENT MEDIA LCC» та про знаходження її в комерційної та федеральної базах даних США –є обов’язком підприємства, а відповідно її незнаходження у відповідних обліках є беззаперечним свідченням відсутності у вказаної організації статусу юридичної особи.

Судом правомірно прийнято до уваги надані позивачем докази стосовно наявності інформації про підприємство «LORENT MEDIA LLC» ( США) в базі даних підприємств на офіційному сайті секретаріату штата Орегон, в якому зареєстроване це підприємство. Ця інформація є відкритою та доступною. Проти неї відповідач у судових засіданнях не заперечував та вона не була їм спростована.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства України, у зв’язку з чим підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Інші доводи зазначені позивачем у апеляційній скарзі не спростовують правильність прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2009р. по справі№2-а-5289/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.