Ухвала суду № 8746431, 16.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 р.Справа № 2-а-7461/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009р. по справі№2-а-7461/08/2070

за позовом Дочірної компанії " Укргазвидобування " Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Укргазвидобування "Націонерної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернувся до суду з позовом до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області № 0000461501/0 від 11.03.2008 року, № 0000461501/1 від 04.04.2008 року, № 0000461501/2 від 03.06.2008 року та Хе 0000461501/3 від 08.07.2008 року на суму 38 535 025,60 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. позов задоволено.

Скасувано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області № 0000461501/0 від 1 1.03.2008 року, № 0000461501/1 від 04.04.2008 року, № 0000461501/2 від 03.06.2008 року та № 0000461501/3 від 08.07.2008 року на суму 38 535 025,60 грн.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права.

Позивач в запереченні та уповноважений представник в судовому засіданні зазначає, що оскаржувана постанова законна та обґрунтована, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справа, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що працівниками ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було проведено позапланову невиїзну перевірку ДК "Укргазвидобування "Націонерної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету за період з 21.08.2006 року по 26.12.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт № 70/15-01 1/00153146 від 29.02.2008р., яким встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону № 2181 а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету у сумі 77 070 051,20 грн. (із затримкою більше 90 календарних днів).

Начальником ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на підставі вище зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000461501/0 від 11.03.2008р., яким підприємству було визначено штрафну санкцію у сумі 38 535 025,60 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Позивач не погодився з вище зазначеним рішенням та оскаржив його до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, ДПА у Харківській області та ДПА України за результатом розгляду скарг позивача, рішенням начальника ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, голови ДПА у Харківській області та ДПА України скарги позивача залишені без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податкових зобов'язань зі збору за ГРР, виконало своє зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на час сплати зобов'язань по збору за геологорозвідувальні роботи за поданими позивачем разрахунками збору за геологорозвідувальні роботи за 2-3 квартал 2006 року, а саме станом на 20.11.2006 р., підприємство мало борг зі збору за геологорозвідувальні роботи у минулих періодах.

Як було встановлено судом, сплата податкових зобов'язань зі збору за ГРР здійснена платником податку: по розрахунку за ІІ квартал 2006 року у сумі 37.940.428,99 грн. платіжними дорученнями від 21.08.2006 року № 7560 у сумі 6.000.000 грн. та від З 1.08.2006 року № 8003 у сумі 3 1.940.428.99 грн.; по розрахунку за III квартал 2006 року у сумі 39.129.622,21 грн. платіжним дорученням від 20.1 1.2006 року № 9970 у сумі 39.129.622, 21 грн. Вказана сплата була перерахована відповідачем на першочергове погашення податкового боргу та відповідно здійснив позивачу розрахунок штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов"язань по збору за ГРР.

Тобто, фактично відповідач самостійно зарахував сплачені платником податку суму в рахунок минулого податкового боргу.

Однак, колегія суддів вважає такі дії відповідача неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України. Згідно до пункту 5 статті 50 “Бюджетного кодексу України”податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку (збору) припиняється із сплатою податку (збору) за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу”платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків (зборів) перед бюджетами та державними цільовими фондами”слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних зобов’язань з податків (зборів) чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми збору за ГРР не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків (зборів) порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків (зборів).

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку (збору) сум у рахунок податкового боргу або тих зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків (зборів) коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків (Зборів) вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Висновки складеного відповідачем вищезазначеного акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати збору за ГРР не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009р. по справі№2-а-7461/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2009 р.