Ухвала суду № 8745682, 18.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 р.Справа № 2-а-122/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. по справі№2-а-122/09/2070

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

доспеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про визнання нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод ”Електроважмаш”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, після уточнення позовних вимог просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 21.11.2008 р. № 0000740840 про зменшення суми бюджетного відшкодування та стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства суму ПДВ у розмірі 37916,0 грн. та 382,56 грн. державного мита.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. по справі№2-а-122/09/2070 адміністративний позов Державного підприємства заводу «Електроважмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 21.11.2008 р. № 0000740840, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37916,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» державне мито у розмірі 382,56 грн.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. Отже, неподання контрагентами Позивача додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" унеможливлює підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП завод “Електроважмаш” зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 03.12.1991 р. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 30007154 від 19.09.2000 р., яка знаходиться в матеріалах справи, позивач є платником податку на додану вартість. По закінченню звітного податкового періоду ДП завод “Електроважмаш” подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008р. (вх. № 18305 від 17.10.2008 року ) разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 3295607,0 грн.

За результатами невиїзної документальної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2008 р. податковим органом було складено акт № 2249/40-027/00213121 від 07.11.2008 р. За висновками цього акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з посиланням на порушення позивачем пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила йому суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 37916,00 грн. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки з вказівкою на пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункт „б” підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000740840 від 21.11.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 37916,0 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 37916,00 грн. слугували висновки акту перевірки першого відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що встановлені в результаті перевірки постачальників ДП завод «Електроважмаш», згідно документів, наданих до перевірки, по комп'ютерних базах даних і автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби, які полягали в наступному. Підприємство ТОВ фірма “ЛЕГ” не здало додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість, також декларацію з податку на додану вартість здало до відома. Загальна сума по даному підприємству складає 197532,00 грн., в т.ч. ПДВ складає 32922,00 грн.; ДП «Електроважмаш»неправомірно віднесено 1843,32 грн. до податкового кредиту по ТОВ «Страхові технології»згідно додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість. ДП «Електроважмаш»неправомірно віднесено 1731,60 грн. до податкового кредиту по ТОВ науково-виробниче підприємство «Пластполімер»згідно додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість. ДП «Електроважмаш»неправомірно віднесено 1418,82 грн. до податкового кредиту по ТОВ ВКФ «Айрон сервіс»згідно додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за незнаходження за фактичною та юридичною адресою, не звітування, несплату його контрагентами податку на додану вартість до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно п. l.7 ст. l Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Виходячи зі змісту положень п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З урахуванням положень пп. 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийнятгя, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування (пп. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів визначається у додатку 3 до декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" (в розрахунку при визначенні суми бюджетного відшкодування приймають участь показники рядків 24 та 17 податкової декларації з ПДВ звітного та відповідно попереднього податкових періодів та суми податку фактично сплачені грошовими коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у постачальника товарів та послуг статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а видані податкові накладні таким платником податку набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит. При розгляді справи встановлено, що ТОВ фірма “ЛЕГ”, ТОВ “Страхові технології”, ТОВ науково-виробниче підприємство “Пластполімер” та ТОВ ВКФ “Айрон сервіс” при проведенні операцій з позивачем та на час виникнення спірних правовідносин мали дійсне свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні виписувались ними на законних підставах, тому у позивача не було підстав не включати вказані суми до податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 5 даного порядку передбачено, що податкова накладна є не дійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указаною в п. 2 даного порядку.

У разі, коли суб’єктами господарської діяльності не будуть виконуватися перелічені вище умови складання і надання податкових накладних, підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ненадання додатку № 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” ТОВ фірма “ЛЕГ”, ТОВ “Страхові технології”, ТОВ науково-виробниче підприємство “Пластполімер” та ТОВ ВКФ “Айрон сервіс” не може розглядатись як підстава для зменшення бюджетного відшкодування ДП завод “Електроважмаш”, оскільки станом на час укладання спірних правочинів, здійснення фінансово-господарської діяльності та на час розгляду справи як позивач так і вказані його контрагенти зареєстровані у відповідності до чинного законодавства та мають статус платника податку на додану вартість.

Крім того належних доказів невиконання податкових зобов’язань контрагентами позивача як то матеріалів зустрічних перевірок, відповідачем суду не надано. Згідно даних автоматизованих систем обліку, які використовуються податковими органами в своїй роботі, вбачається лише належне виконання контрагентами позивача правил податкової звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення –рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для зменшення ДП завод «Електроважмаш»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37 916,00 грн. згідно податкового повідомлення –рішення від 21.11.2008 р. № 0000740840 та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2008 р. № 0000740840 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Із змісту пп. 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За таких підстав та з огляду на нормативні положення пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДП завод “Електроважмаш” має право на бюджетне відшкодування частини такого від’ємного значення. Зокрема, заявленого до відшкодування за вересень 2008 року у сумі 37916,00 грн.

Із змісту ч.ч. 3, 4 ст. 105 КАС України вбачається, що способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість може бути стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ДП завод “Електроважмаш” належним чином обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв з порушенням чинного законодавства, а також необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. по справі№2-а-122/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. по справі№2-а-122/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Водолажська Н.С.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 23.11.2009 р.