Постанова № 8745267, 08.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 р. Справа № 2-а-33075/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представників позивача Копилової С.В., Терещенко О.А.

представника відповідача Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі№2-а-33075/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24 грудня 2008 року Закрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут "Техностандарт"(надалі по тексту –позивач, ЗАТ «НДІ «Техностандарт») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 11.12.2007 року № 0002692302/0.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини зазначені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, в обґрунтування своїх заперечень зазначили, що ДПІ на підставі ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ЗАТ „НДІ "Техностандарт" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р. За результатом перевірки складений акт перевірки №5607/235/32674865 від 06.12.07р. та винесено податкове повідомлення - рішення №0002692302/0 від 11.12.07р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 70500,0 грн. (основний платіж - 47000,0 грн., штрафні санкції - 23500,0 грн.), яке отримано 11.12.2007 р. особисто головним бухгалтером Кавецькене К.С. Саме 11.12.08р. сплинув річний строк звернення до суду для захисту порушеного права, встановлений ст. 99 КАС України - оскарження податкового повідомлення - рішення №0002692302/0 від 11.12.07р. Крім того, відповідач зазначив, що донарахування податку на прибуток у розмірі 47000,00 грн. виникло внаслідок порушення позивачем п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - ЗАТ НДІ "Техностандарт" не відображено доход отриманий від продажу акцій у II кварталі 2005 року на загальну суму 188000,00 грн. В ході проведеної перевірки було встановлено, що ЗАТ НДІ "Техностандарт" був укладений договір купівлі - продажу цінних паперів від 21.04.05 року №К 71, відповідно до якого ЗАТ НДІ "Техностандарт" –Продавець, ТОВ "Технопромекспорт" - Покупець, ТОВ „Бонанза" -Повірений, в особі директора Кускова Віктора Миколайовича. Згідно з вказаним договором Продавець зобов'язується передати Покупцю цінні папери (акції) у кількості 188 шт., номінальна вартість кожної акції 1000,0 грн., емітент ВАТ «Модель всесвіту», по договірній вартості 188 000,00 грн. Перевіркою встановлено, що до ДПІ за місцем реєстрації (ДПІ у Київському районі м. Харкова) додаток КЗ до декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. не надавався, рядок 1.4 Декларації з податку на прибуток ЗАТ НДІ "Техностандарт" в поданих деклараціях за перевіряємий період дорівнював нулю. У відповідності з п.п. 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону № 283/97 суб'єкт господарювання, який здійснює продаж цінних паперів, внесених до його статутного фонду, при визначенні фінансового результату від цих операцій не враховує вартість таких цінних паперів у витратах на їх придбання. ЗАТ НДІ "Техностандарт" в порушення п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відображено доход отриманий від продажу акцій у II кварталі 2005 року на загальну суму 188000,00 грн. у зв'язку з чим виникли донарахування податку на прибуток у розмірі 47000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова.

06.12.2007 року фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «НДІ «Техностандарт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2007 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток за II квартал 2005 на суму 47000,00грн.

За результатами перевірки складено акт № 5607/235/32674865 від 06.12.2007 року.

11.12.2007 року начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002692302/0, яким визначено ЗАТ «НДІ «Техностандарт»податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70500 гри., в тому числі штрафні санкції на суму 23500 грн.

Також судом було встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" не надавався до ДПІ у Київському районі м. Харкова додаток КЗ "Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами" до декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., рядок 1.4 Декларації з податку на прибуток ЗАТ НДІ "Техностандарт" в поданих деклараціях за перевіряємий період дорівнював нулю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, ЗАТ НДІ "Техностандарт" в порушення п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відображено доход отриманий від продажу акцій у II кварталі 2005 року на загальну суму 188 000,0 грн., у зв'язку з чим виникли донарахування податку на прибуток у розмірі 47000,0 грн. На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова правомірно визначено суму податкового зобов'язання за встановлене порушення чинного законодавства України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Зборів засновників від 17.09.2003 року ТОВ «Технопромекспорт»передав до статутного фонду позивача 200 штук простих акції, емітованих ВАТ «Модель Всесвіту», номінальною вартістю кожної акції 1000 грн. В подальшому 21.04.2005 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу цих цінних паперів з ТОВ «Технопромеспорт»в кількості 188 штук, номінальною вартістю 188000,00 грн. Розрахунки за цим договором проводились шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами визначено п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, п.п.7.6.1 зазначеної норми закону визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінрезультатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінрезультат переноситься на зменшення фінрезультатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінрезультату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Склад витрат наведено у п.п.7.6.3 ст.7 Закону, відповідно до якого під витратами розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, що виникає у зв'язку з таким придбанням.

Статтею 139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб”єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об”єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов”язки.

Таким чином, корпоративні права відповідають поняттю майнових прав та визначення майна, наведеному в ст.139 ГК України та ст.190 ЦК України.

Виходячи з наведеного, під витратами позивача на придбання акцій слід розуміти вартість емітованих корпоративних прав, у обмін за які було отримано акції.

Колегія суддів, звертає увагу, що така ж думка викладена і в листі ДПА України від 13.04.2005р. за №7109/7/15-1117, в якому зазначено, що акції та ТМЦ, які внесено до статутного фонду підприємства-емітента в обмін на його корпоративні права є прямою інвестицією, сума якої не включається до складу валового доходу цього емітента відповідно до п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому не враховує вартість отриманих акцій і в складі витрат на придбання таких акцій при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що відповідно до п."д" п.п.4.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було, змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на п.п.4.4.1 ст.4 зазначеного Закону, відповідно до якого, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобов’язання податку на прибуток, навіть при наявності порушення ним порядку заповнення КЗ до декларації з податку на прибуток, оскільки зазначена обставина не тягне за собою заниження податкових зобов’язань.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 11.12.2007 року, а позов подано до суду 24.12.2008 року.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, колегія суддів виходить з приписів частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, колегія суддів вважає, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення, а тому посилання відповідача на наслідки, визначені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Виходячи з наведеного та через порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального права, а саме Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" –задовольнити.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі№2-а-33075/08/2070 –скасувати.

          Прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова від 11.12.2007 року № 0002692302/0.

          Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Русанова В.Б. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 14.12.2009 р.