Ухвала суду № 8744973, 01.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р.Справа № 2-а-37054/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів:                                                   Кононенко З.О.

                                                             Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Моїсеєнко К.О.

представника відповідача Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 р. по справі

№2-а-37054/09/2070

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "НРИКА"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче товариства з обмеженою відповідальністю "НРИКА", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000041800/0 від 04.03.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн., у тому числі 53706,00 грн. за основним платежем та 26853,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова безпідставно донарахувала податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн. з посиланням на п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач вважав, що перевірка є незаконною, оскільки окрім декларацій з податку на додану вартість, при перевірці використовувались ще первинні документи: рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, що не відповідає приписам п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо документальної невиїзної перевірки, а також відповідачем безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочину між НВ ТОВ “НРИКА” та ТОВ «СТК-груп» з посиланням на те, що НВ ТОВ “НРИКА” начебто не надало доказів щодо фактичного отримання товарів та послуг від ТОВ «СТК-груп».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 року задоволено адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «НРИКА».

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000041800/0 від 04.03.2009 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь НВ ТОВ «НРИКА» витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп.. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "НРИКА", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об’єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та грунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова на підставі акту № 653/1800/21188404 від 12.02.2009 р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2007 р. по 30.11.2008 р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 від 04.03.2009 р., яким науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "НРИКА" визначено суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 80559,00 грн., у тому числі 53706,00 грн. за основним платежем та 26853,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно зазначеного акту № 653/1800/21188404 від 12.02.2009 р. , в ході перевірки встановлені порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся з лютого 2008 р. по жовтень 2008 р. на загальну суму 53706,00 грн.

Згідно акту перевірки № 653/1800/21188404 від 12.02.2009 р., одним з основних видів діяльності НВ ТОВ “НРИКА” є загальне будівництво будівель.

В перевіряємий період НВ ТОВ “НРИКА” придбало у ТОВ «СТК-груп» бетону суміш та послуги автобетононасосу, що підтверджується як даними, що містяться в акті перевірки, так і первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, на загальну вартість 322235,71 гривень, в тому числі ПДВ – 53706,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, та позивач виконав всі вимоги податкового законодавства. Крім цього, товари та послуги були отримані позивачем і в подальшому використані, що в сукупності з оплатою є доказом реальності господарських операцій, тому висновок відповідача про заниження ПДВ є незаконним.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку про те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "НРИКА", отримав від свого контрагента, ТОВ «СТК-груп», на підтвердження придбання бетонної суміші та послуг автобетононасосу відповідно до видаткових накладних акти здачі-приймання виконаних робіт, оригінали податкових накладних, повністю сплатив у безготівковому порядку на підставі наданих рахунків-фактур вартість отриманих ТМЦ та послуг на загальну суму 322235,71 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 53706,00 грн. (а.с. 18-38, 39-61, 62-77, 78-102, 109-117). Товари та послуги отримані НВ ТОВ «НРИКА» і в подальшому використані в господарській діяльності.

Факт розрахунків НВ ТОВ «НРИКА» з контрагентом в безготівковій формі, а також той факт, що в складі вартості товарно - матеріальних цінностей сплачений податок на додану вартість, відповідачем не заперечувались.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних періодів ПДВ, що значились в податкових накладних і діяв в межах положень вищезазначених підпунктів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ правомірності свого рішення, на те, що відповідно до отриманої інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено, що відносно посадових осіб ТОВ «СТК-Груп» 31.10.2008 р. порушено кримінальну справу № 25080068 за ознаками злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів зазначає, що інформація щодо порушення відносно посадових осіб ТОВ «СТК-Груп» кримінальної справи не може бути використана у якості доказу по даній справі, оскільки предметом даного спору є наявність чи відсутність порушень податкового законодавства безпосередньо з боку позивача, а матеріали слідства самі по собі не можуть вважатись доказами, оскільки не підтверджені судовим рішенням (вироком).

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.2009 р. ТОВ "СТК-ГРУП" засновано 20.09.2007 р. та за межами періоду взаємовідносин з позивачем, 24.10.2008 р. відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство, 03.11.2008 р. ТОВ "СТК-ГРУП" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Доказів припинення державної реєстрації ТОВ "СТК-ГРУП" у зв’язку з визнанням його банкрутом, або з інших підстав, а також доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "СТК-ГРУП" відповідачем не надано.

На час укладення угод та відповідно за перевіряємий відповідачем період, ТОВ "СТК-ГРУП" знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником ПДВ і мало повну правоздатність.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів правомірності свого рішення в частині заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся з лютого 2008 р. по жовтень 2008 р. на загальну суму 53706,00 грн. з посиланням на п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 р. по справі №2-а-37054/09/2070 за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "НРИКА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення –рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.