Рішення № 87448158, 04.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2828/19

04 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивачки Фльорків О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною відмови та стягнення завданої майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Фльорківа Олександра Володимировича звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 09.01.2020 (а.с.53) просить:

- визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду;

- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 99 950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

05.02.2015 між позивачкою та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «СТАНДАРТ» (далі - банк, ПАТ «КБ «СТАНДАРТ») укладено договір банківського рахунку фізичної особи № 1 (далі - договір), за умовами якого банк відкрив вкладнику поточний рахунок, на який надійшли кошти в сумі 96 750,00 грн. В подальшому банк віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію, пізніше розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ».

У зв`язку з тим, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» відмовлено ОСОБА_1 у включенні її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, остання звернулася до суду.

Відповідно до постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 819/2446/15, яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, та які набрали законної сили, зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду. Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №819/2446/15 зазначені вище судові рішення залишено без змін.

Судові рішення не виконані, незважаючи на відкрите виконавче провадження щодо їх виконання та самостійні звернення позивачки до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» від 10.01.2017, 16.05.2019 щодо виконання судових рішень, гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно з договором Фондом позивачці не виплачено.

16.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, і повноваження Фонду як ліквідатора банку припинено.

Представник позивачки вважає, що оскільки уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» не надано Фонду додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 , що має право на відшкодування коштів за вкладом, та інформація щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» відсутня, то Фондом фактично відмовлено позивачці у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом. Такою відмовою порушено права ОСОБА_1 як вкладника за договором та споживача фінансової послуги, а також права та гарантії, надані у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В обґрунтування позовним вимог представник позивачки цитує положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі – Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016 (далі - Положення).

В позові зазначено, що позивачкою дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом № 4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, а неподання Фонду уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, та за дії якої відповідає Фонд, додаткової інформації щодо вкладника ОСОБА_1 , не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов`язку виплатити позивачці гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

16.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 15.01.2020 о 12:00 год.

08.01.2020 до суду від представника Фонду надійшов відзив на позов (а.с.39-47). Відповідач у відзиві на позов його заперечує та зазначає відомості щодо процедури ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» та її завершення, внесення 16.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення банку.

Також представник відповідача зазначає про пріоритетність спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у спірних правовідносинах, з огляду на який вважає, що стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено цим Законом неможливо. Оскільки позивачку не було включено уповноваженою особою Фонду до Переліку вкладників, що мають право на відшкодування гарантованої суми, то Фонд не мав правових підстав здійснюватися відповідні процедури по включенню її до Загального реєстру.

Представник Фонду як на підставу невиконання судового рішення звертає увагу на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 було зупинено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 819/2446/15, а також рішення суду не містило в собі вимоги зобов`язального характеру у відношенні Фонду щодо виплати гарантованої суми відшкодування.

Вважає, що позивачкою не доведено факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням та шкодою у розумінні положень ЦК України.

У відзиві на позов представник відповідача наводить відповідні норми ЦК України, Закону № 4452-VI та Положення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.01.2020 до суду надійшла заява представника позивачки адвоката Фльорківа О.В. про збільшення розміру позовних вимог (а.с.53).

13.01.2020 до суду від представника позивачки надійшла відповідь на відзив (а.с.60-63), у якій звернута увага, що предмет спору у даній справі не стосується права ОСОБА_2 на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, гарантованій Законом № 4452-VI, та включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду, оскільки такий спір вирішено у справі № 819/2446/15.

Разом з тим, Фондом фактично відмовлено позивачці у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду і такою невиплатою порушуються її права як вкладника, визначені договором, статтями 316, 317, 319, 321, 1066, 1068, 1074 ЦК України, Законом № 4452-VI, та завдається шкода.

Одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень. Правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено саме на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покликатися на невчинення тих чи інших дій уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.

При цьому зупинення касаційною інстанцією виконання судових рішень не позбавляло можливості уповноважену особу Фонду виконати судові рішення у інший період (після ухвалення рішення апеляційним судом і до ухвали про зупинення виконання судових рішень, після ухвалення рішення Верховним Судом по суті касаційної скарги).

Представник позивачки просить позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відмовлено представнику Фонду у задоволенні клопотання про участь особи в режимі відеоконференції через відсутність можливості в суду вчасно в межах строку встановленого КАС України забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції 15.01.2020 (а.с.55-56).

В судове засідання 15.01.2020 представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, при цьому, 14.01.2020 до суду від представника Фонду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про наступну участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача не повідомив суд про причини неявки, лише подав клопотання про відкладення розгляду справи та про наступну участь в режимі відеоконференції. З огляду на це у суду були відсутні підстави для визнання причин неявки представника відповідача поважними. Разом з тим, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи у суді та забезпечення права особи на участь у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про необхідність відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято до розгляду заяву представника позивачки про збільшення позовних вимог; клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено; відкладено розгляд справи до 15:00 год 04.02.2020; постановлено участь представника відповідача Фонду у наступному судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції забезпечити в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (у суді, визначеному відповідачем); доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції за участю представника відповідача Фонду 04.02.2020 о 15:00 год.

Судове засідання 04.02.2020 розпочато в режимі відеоконференції.

Північний апеляційний господарський суд, який забезпечив проведення судового засідання у даній справі 04.02.2020 в режимі відеоконференції, відповідно до частини дев`ятої статті 195 КАС України, перевіряючи явку відповідача Фонду повідомив, що представник Фонду у судове засідання не прибув.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання та участь особи в режимі відеоконференції, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.95), а також копія ухвали від 15.01.2020 була направлена на електронну пошту Фонду (а.с.85). Представник відповідача не повідомив суд про причини неявки у судове засідання 04.02.2020.

Вирішуючи питання щодо наслідків неявки у судове засідання представника відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Наведений у даній нормі перелік підстав для відкладення розгляду справи є вичерпним.

Частиною третьою статті 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів

З огляду на те, що у суду були відсутні передбачені частиною другою статті 205 КАС України підстави для відкладення розгляду справи, та враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про судове засідання, при цьому не повідомив суд про причини неявки його представника, що позбавляє суд можливості встановити поважність причин неприбуття учасника справи, а також враховуючи, що мала місце повторна неявка представника відповідача, суд постановив розгляд справи проводити за відсутності такого учасника справи.

При цьому суд також враховує, що дана справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є швидке її вирішення, та сторони подали письмові пояснення та докази щодо спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі незначної складності.

У зв`язку з тим, що не прибув у судове засідання учасник справи, який мав брати участь в режимі відеоконференції, суд постановив продовжити судове засідання без режиму відеоконференції.

З ініціативи суду відповідно до вимог частини четвертої статті 9 КАС України, якою визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, до матеріалів справи долучено відомості про виконавче провадження №51788511 щодо стягувача ОСОБА_1 та боржника Фонду з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с.87), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» (а.с.88-92) та копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 у справі №819/2446/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Тернопільський кооперативний торгівельно-економічний коледж про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (а.с.93), які стосуються обставин предмету доказування у цій справі.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив, просив його задовольнити.

У зв`язку з відсутністю представника відповідача, відповідно до частини сьомої статті 205 КАС України головуючий суддя оголосив стислий зміст відзиву відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

05.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» укладено договір банківського рахунку фізичної особи № 1, за умовами якого банк відкрив позивачці поточний рахунок № НОМЕР_1 /980 та зобов`язався здійснювати за її дорученням операції за рахунком відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (а.с.13-14).

На вказаний рахунок зараховані кошти в сумі 99 950,00 (05.02.2015 – 96 750,00 грн та 09.02.2019 – 3 200,00 грн), що встановлено судовим рішенням - постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 819/2446/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Тернопільський кооперативний торгівельно-економічний коледж про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили, а тому такі обставини відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню (а.с.15-19).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 116 «Про віднесення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ».

У зв`язку із тим, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію у ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» відмовлено у включенні ОСОБА_1 до повного Переліку вкладників ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, остання звернулася до суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі №819/2446/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Тернопільський кооперативний торгівельно-економічний коледж, яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, які набрали законної сили, зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду.

За судовим рішенням у справі №819/2446/15 Тернопільським окружним адміністративним судом 13.07.2016 видано виконавчий лист.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 у цій справі клопотання уповноваженої особи Фонду про зупинення виконання судових рішень задоволено, зупинено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 до закінчення касаційного провадження (а.с.93).

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 819/2446/15 касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» залишено без задоволення, а зазначені вище судові рішення - без змін (а.с.20-23).

Також судом встановлено, що з метою примусового виконання судового рішення позивачкою звернуто до примусового виконання виконавчий лист по справі № 819/2446/15, виданий Тернопільським окружним адміністративним судом 13.07.2016. Державним виконавцем Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51788511 від 28.07.2016, зобов`язано боржника добровільно виконати зобов`язання за виконавчим документом в семиденний строк з дня винесення постанови (а.с.24).

Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 30.01.2020 виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № 51788511 перебуває на виконанні (а.с.87).

З приводу виконання судового рішення ОСОБА_1 зверталася безпосередньо до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ». Так, позивачка направила цим суб`єктам заяви від 10.01.2017 (а.с.25), 22.02.2017 (а.с.98-99) та від 16.05.2019 (а.с.26), проте виконання судового рішення не проведено.

У відповідь на заяву позивачки від 10.01.2017, оформлену листом від 15.02.2017 за №34-036-3677/17, Фондом повідомлено, що за інформацією Фонду уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» взято до виконання рішення суду та вживаються усі передбачені законодавством заходи щодо виконання вказаного рішення. Процедура виплати вкладникам гарантованої суми відшкодування, щодо яких вносяться зміни до бази даних Фонду відбувається за такими етапами: уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передає зміни до Переліку вкладників до Фонду. Зміни передано до Фонду; виконавча дирекція Фонду затверджує зміни до Реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку змін до Переліку вкладників, з подальшим внесенням змін до Загального Реєстру вкладників. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за Загальним Реєстром (частинами Загального Реєстру) та/або Реєстром переказів, що є частиною Загального Реєстру, сформованим за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду.

У зв`язку з цим у листі Фонду від 15.02.2017 пропонувалось вкладнику надіслати на адресу Фонду заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою (а.с.97).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ознайомившись з відповіддю Фонду від 15.02.2017, заповнила та надіслала на адресу Фонду заяву від 22.02.2017 про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою разом з копіями паспорта та документа про присвоєння їй РНОКПП, що підтверджується примірником такої заяви, що залишилась у позивачки, фіскальним чеком відділення поштового зв`язку та повідомленням про вручення поштового відправлення представнику Фонду 24.02.2017, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів адміністративної справи (а.с.98-99).

Після отримання заяви Фондом будь-яких дій щодо виплати ОСОБА_1 гарантованої суми коштів за вкладом не вчинено.

На заяву позивачки, подану до Фонду 16.05.2019, листом від 13.06.2019 за вих. № 27-036-10233/19 Фонд повідомив ОСОБА_1 про те, що 15.05.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» було подано документи до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи, внесено до реєстру відповідний запис, ліквідація банку завершена, банк ліквідований, повноваження Фонду як ліквідатора банку припинено. Також вказано, що оскільки уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» не надано Фонду додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 , що має право на відшкодування коштів за вкладами, та інформація щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» відсутня, то у Фонду відсутні правові підстави для здійснення відшкодування (а.с.27).

16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи (а.с. 88-91).

Станом на день розгляду справи у суді постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі №819/2446/15, яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, які набрали законної сили, не виконані, ОСОБА_1 не отримала відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» у розмірі 99 950, 00 грн. за рахунок коштів Фонду.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору суд встановив таке.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.10.2019, яка залишена в силі відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 13.12.2019, у справі №607/18169/19 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Фльорків Олександр Володимирович, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання порушеними прав позивачки як споживача фінансової послуги та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шкоди у розмірі суми вкладу, провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, роз`яснено позивачці право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства (а.с.64-70). Суди виходили з того, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. Відтак, з огляду на те, що позивачка просить відшкодувати Фонд кошти за вкладом у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, тому дані відносини мають публічно-правовий характер, а спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Предметом позовних вимог в цій справі є визнання протиправною відмови Фонду у виплаті позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду та стягнення завданої майнової шкоди у розмірі суми вкладу. При цьому така майнова шкода завдана через невиконання уповноваженою особою Фонду судового рішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI.

Частинами першою та другою статті 6 Закону № 4452-VI визначено, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду, передбачене Законом № 4452-VI дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає правовим висновкам, які неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, у справах щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом до 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду, оскільки такі спори пов`язані з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

У постанові від 21.08.2019 по справі № 498/496/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що порушення судами правил юрисдикційності спору може поставити під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав позивачки на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, а тому дану справу суд вирішує за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивачкою заявлено вимогу до Фонду про визнання протиправною відмову Фонду у виплаті їй гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та пов`язану з нею вимогу про відшкодування завданої такими протиправними діями Фонду майнової шкоди позивачці в сумі 99 950,00 грн, що відповідає наведеним положенням статті 21 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом №4452-VI.

Частиною другою статті 1 цього Закону визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (пункт 3 частини першої статті 2).

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини першої статті 2).

Відтак, позивачка як клієнт банку, що уклала договір банківського рахунку в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» і якій банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на її банківському рахунку в сумі 99 950,00 грн є вкладом.

Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (пункт 15 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).

Як зазначалось вище Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права (стаття 3 Закону №4452-VI).

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону №4452-VI).

Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини п`ятої статті 12 Закону №4452-VI).

Згідно з положеннями частин третьої, п`ятої статті 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною першою статті 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).

Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, слід дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.

Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).

Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.

Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Тобто, Закон №4452-VI диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ «Ліквідація банків» цього Закону.

При цьому, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, котрі складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотримання встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені статтею 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону №4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Отже, суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, підтверджено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 819/2446/15, яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, які набрали законної сили, та залишені без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019.

В силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (пункт 7 Розділу І Положення).

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Розділу І Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.

Згідно з пунктом 3 Розділу III Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 Розділу III Положення для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

Абзацом п`ятим пункту 9 Розділу III Положення визначено, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування, надіслані (подані) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Заявник повідомляється про результат розгляду індивідуального звернення.

Згідно з пунктом 15 Розділу III Положення Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Після здійснення виплат відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, отримання від банків-агентів звітів про виплати Фонд здійснює відображення в обліку списання зобов`язань Фонду з виплати відшкодування вкладникам, які не отримали відшкодування.

Судом встановлено, що позивачкою вчинені всі дії, передбачені Положенням, зокрема подано у строк, визначений абзацом першим пункту 9 Розділу III Положення, заяву (довільної форми) від 10.01.2017 до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» із проханням виконати судові рішення у справі № 819/2446/15, котрі набрали законної сили, та виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору.

В подальшому, враховуючи відповідь Фонду від 15.02.2017 за № 34-036-3677/17 (якою підтверджено, що уповноваженою особою Зміни до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, щодо ОСОБА_1 передані до Фонду, та запропоновано вкладнику надіслати на адресу Фонду заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою) позивачкою надіслано, а Фондом отримано заяву від 22.02.2017 про виплату гарантованої суми відшкодування за встановленою формою (а.с.98-99).

У строк, встановлений абзацом п`ятим пункту 9 Розділу III Положення (у тримісячний строк), заява ОСОБА_1 . Фондом не розглянута та гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно з договору Фондом позивачці не виплачено.

Отже, позивачкою дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом №4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Разом з тим, у суду відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а незавершене виконавче провадження ВП № 51788511 свідчить, що судове рішення у справі №819/2446/15, яким зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду, не виконане. Такі обставини не заперечував представник відповідача у відзиві на позов.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позов вказував саме на не включення уповноваженою особою Фонду Ямко Г.М. до Переліку вкладників, а тому у Фонду не було правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивачки до Загального реєстру.

Відтак, уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі №819/2446/15 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично вкладнику ОСОБА_1 відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

При цьому суд звертає увагу, що виконання судового рішення зобов`язального характеру не потребувало від вкладника вчинення додаткових дій, як от, подання заяви до Фонду тощо.

З огляду на встановлені обставини справи та наведенні положення законодавства, суд приходить до висновку, що Фондом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Отже, обов`язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.

На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2.

Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покликатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.

При цьому, посилання Фонду на неподання до Фонду уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, та за дії якої відповідає Фонд, додаткової інформації щодо вкладника ОСОБА_1 , що має право на відшкодування коштів за вкладами, тобто безпідставне невиконання судового рішення, що, відповідно, мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», та стало підставою для відмови у виплаті позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачці гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов`язку виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Суд погоджується з твердженням позивачки, що невиплатою їй гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду порушено її права та гарантії, надані їй як вкладнику у відповідності до Закону №4452-VI, та завдається шкода.

Розмір шкоди, завданої Фондом позивачці, складає суму коштів, котрі знаходилися на банківському рахунку позивачки, відкритому у ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» станом на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації, а саме 99 950,00 грн, у відшкодуванні яких протиправно відмовлено Фондом.

З огляду на наведене та враховуючи невиконання судового рішення, що забезпечило б відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 99 950,00 грн, та відмову Фонду, як спеціального суб`єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом, у тому числі його працівником - уповноваженою особою Фонду, вимог Закону та Положення, суд приходить до висновку, що право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 99 950,00 грн.

При цьому суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників, оскільки, як вже зазначалось вище, уповноважена особа Фонду – це безпосередньо працівник Фонду, який діє від імені Фонду та підзвітний Фонду і несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд. У разі допущення бездіяльності уповноваженою особою Фонду у вчиненні дій щодо подання додаткової інформації про вкладника ОСОБА_1 для включення до Загального реєстру осіб, що мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, Фонд в силу Закону несе відповідальність перед вкладником.

Крім того, у справі № 819/2446/15 самостійним відповідачем виступав одночасно з уповноваженою особою Фонду сам Фонд, а тому був обізнаний про те, що вкладник ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_1 має право на відшкодування гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду (а.с.17-23).

Також позивачка ОСОБА_1 інформувала безпосередньо Фонд про невиконання судового рішення у справі № 819/2446/15 щодо неї та вжиття заходів для виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом, подавши відповідну заяву від 10.01.2017, а пізніше заяву за встановленою формою від 22.02.2017 (а.с.25, 98).

Не бере до уваги суд і мотивацію представника відповідача про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 року зупинено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 819/2446/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Тернопільський кооперативний торгівельно-економічний коледж про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії до закінчення касаційного провадження з огляду на те, що у період, коли рішення набрало законної сили і до зупинення його виконання уповноважена особа Фонду зобов`язана була його виконувати. Зокрема, у період з 15.06.2016 (дата набрання законної сили постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 819/2446/15, зміненої постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016) по 16.03.2017 (дата постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали, котрою зупинено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 по справі № 819/2446/15 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 до закінчення касаційного провадження), та з 16.04.2019 (дата закінчення касаційного провадження) до 15.05.2019 уповноважена особа Фонду не вживала заходів на виконання судового рішення.

Також суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про відсутність його вини у завданні майнової шкоди як одного з елементів необхідних для відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки у правовідносинах, що склалися між позивачкою та Фондом останній виконує функції з організації виплати позивачці гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації ПАТ КБ «КБ «СТАНДАРТ», і у вказаних відносинах у ОСОБА_1 виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.

Відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такої невиплатою, діючим законодавством покладено саме на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покликатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 70 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04 від 20.10.2011) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У пункті 71 цього рішення зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Отже, на Фонд покладено обов`язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом №4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов`язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про не виконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов`язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про не ефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу «належного урядування».

Відтак, позов відлягає до задоволення повністю шляхом ухвалення рішення про визнання протиправною відмови Фонду у виплаті ОСОБА_1 суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та стягнення матеріальної шкоди, завданої позивачці Фондом такою протиправною відмовою, у розмірі суми вкладу.

Оскільки позивачка як споживач фінансових послуг звільнена від сплати судового збору, то питання розподілу судового збору не вирішується.

Щодо питання розподілу інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, то представником позивача у судовому засіданні під час розгляду справи зроблено заяву про те, що докази понесених позивачкою судових витрат будуть надані після ухвалення рішення, частину доказів подано одночасно з цією заявою (а.с.100-105), а тому рішення щодо судових витрат буде судом розглянуто відповідно до статей 139, 143 КАС України.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною відмови та стягнення завданої майнової шкоди задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних особі на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 99 950,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вулиця Січових Стрільців, 17, місто Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016).

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.