Рішення № 87447124, 30.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2020 р. справа № 300/2164/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

представника позивача: Дерманської К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату (надалі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог чинного законодавства, зокрема положень: Закону України «Про військовий обов`язок та військву службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших підзаконних нормативно-правових актів, у спосіб формування та надіслання на адресу позивача листа № 12/1021 від 14.08.2019 року, відмовив останньому у поданні розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення позивачу ІІ групи інвалідності. Просить визнати зазначену відмову протиправною бездіяльністю та зобов`язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат подати відповідний висновок розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року, задоволено клопотання представника позивача щодо проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в періоди: з 02.12.2019 року по 10.01.2020 року перебував у відпустці та з 11.01.2020 року по 14.01.2020 року перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.12.2019 року (а.с. 26-27), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, казав на те, що 12.05.2016 року солдат в запасі ОСОБА_1 звільнений з військової служби та 31.05.2016 року під час первинного огляду органами МСЕК визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини. Допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 217 500 грн. Під час повторного огляду органами МСЕК 03.06.2019 року ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини. Зазначив, що оскільки зміна групи інвалідності з ІІІ на ІІ у ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, то підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не вбачається.

Правом подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 63).

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши позовну заяву, відзив та письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 в періоди: з 29.05.2014 року по 08.09.2014 року, з 22.11.2014 року по 07.02.2015 року, з 13.05.2015 року по 16.08.2015 року, з 23.08.2015 року по 09.11.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 12).

Зі змісту довідки про обставини травми № 1179 від 09.02.2016 встановлено, що 18.12.2015 року ОСОБА_1 перебуваючи на заняттях з тактичної підготовки отримав опік ІІ-ІІІ ступеня пороховими газами рогівки лівого ока, після травматична катаракта (а.с.13).

В судовому засіданні встановлено, що 29.06.2016 року позивачу в результаті отриманої травми встановлена ІІІ група інвалідності.

Довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 401024 від 28.02.2018 позивачу під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з захистом Батьківщини (а.с.17).

На підставі вказаного рішення позивачу видано посвідчення від 26.06.2019 серія НОМЕР_1 як інваліду 2 групи (а.с.15).

12.08.2019 року позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату (перерахунку) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи (а.с. 18).

Івано-Франківський обласний військовий комісаріат листом № 12/1021 від 14.08.2019 року повідомив позивача про те, що оскільки зміна групи інвалідності з ІІІ на ІІ у ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, то підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не вбачається (а.с.20).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статей 17 та 46 Конституції України, громадянину державою гарантовано право на соціальний захист, яке, зокрема, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (надалі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Нормами частини 1 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 8 Порядку № 975 встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою КМУ за № 335 від 18.05.2017, пункт 8 Порядку № 975 доповнено абзацом наступного змісту: у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

У відповідності до положень пункту 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши вищевказані норми матеріального права, суд приходить до переконання про наявність безумовного обов`язку у керівника уповноваженого органу щодо подання у визначений Порядком № 975 строк на адресу розпорядника бюджетних коштів висновку стосовно виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у випадку подання останнім документів згідно переліку визначеного Порядком.

Водночас, суд вказує на те, що такий керівник не наділений повноваженнями щодо відмови у видачі відповідного висновку, у тому числі, щодо аналізу підстав для відмови у виплаті відповідних грошових компенсацій, оскільки перебирає на себе функції, що йому не належать, так як рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання приймається розпорядником бюджетних коштів.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувану дію відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням встановлених фактичних обставин, суд зазначає, що листом № 12/1-21 від 14.08.2019 року, яким позивачу відмовлено у формуванні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів, позивач діяв необґрунтовано, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що дає суду підстави вважати вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача по справі подати відповідний висновок розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум, обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення також і з огляду на таке.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонностіта належної правової процедури".

Аналіз вказаного дозволяє зробити висновок, що судом мають бути вжиті заходи щодо відновлення порушеного права особи. Юридичний захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на наведене, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Судове рішення має виключати можливість прийняття суб`єктом владних повноважень подальших протиправних рішень дій чи бездіяльності щодо позивача.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Щодо можливості задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо не формування та не направлення висновку до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності з 03.06.2019 року слід відмовити з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дія - здійснення посадовою особою своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.

Відповідачем по справі доведено, що також підтверджується матеріалами адміністративної справи, що саме у спосіб вчинення активних дій - виготовлення листа за № 12/1-21 від 14.08.2019 року, яким позивачу відмовлено у формуванні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів, позивачем порушено вимоги чинного законодавства, внаслідок чого, підстав вважати, що відповідачем допущено бездіяльність у суду немає. Внаслідок чого, позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права в цій частині позовних вимог, що, на думку суду, є підставою для відмови у їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат зазначеним судовим рішенням вирішення не потребує.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07742609) подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07742609), вул. О.Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 06 лютого 2020 р.