Постанова № 8744384, 01.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р. Справа № 2-а-45/09/2029

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.03.2009р. по справі№2-а-45/09/2029

за позовом ОСОБА_2 <Список ><Текст >

до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківськоїобласної державної адміністрації <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат задоволено частково,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідачів про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 років у розмірі 9267 грн. 42 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що він є інвалідом третьої групи безстроково - учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії Б № 254661, довідкою МСЕК № 315507 від 01.01.1998 р. Крім того, статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 зазначеного Закону України йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати, а також право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком згідно до п.5 ст.13 Закону. Позивач вказує, що управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради допомога виплачувалась у значно менших розмірах і недоплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. і 2008 р. становить 3680 грн., а недоплачена щорічна разова допомога за 2007-2008 р.р. - 5587 грн. 42 коп. Позивач просить зобовязати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації перерахувати зазначену суму, а Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити безспірне списання суми на користь почивача. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від16 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплачених сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 р. та 2008 р. у розмірі 3680 грн. відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 р. і 2008 р. у сумі 5587 грн. 42 коп. згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувану постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від16 березня 2009 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Позивач постанову суду в частині відмови в позові не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 31.05.99 р. Відповідно до копії довідки МСЕК № 315507 від 22.12.97 р. позивачу встановлено третя група інвалідності безстроково. Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серія Б № 0254661, виданого 25.12.97 р. (а.с.5-7).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. Згідно абзацу 3 частини 4 статті 48 цього Закону щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону).

На 2007 р. дія ч.4 ст. 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Законом «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 48 зазначеного закону, згідно якого щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. та 2008 р. виплачується у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, а саме для інвалідів ІІІ групи - 90 грн.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 р. N 6-рп, від 22. 05.2008 р. № 10-рп вищезазначені норми Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були визнані неконституційними. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.07 р. також зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

З Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. випливає, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавству, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянства.

Рішеннями Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

У Законі України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Виходячи з викладеного на думку суду першої інстанції позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., 2008 р. відповідно до абз. 4 ч, 4 ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір - мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За 2007 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена в розмірі 90 грн., за 2008 рік - 90 грн. Згідно ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 400,0 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 р. - 420,0 грн., з 1 липня 2007 р. - 440,0 грн. та з 1 жовтня 2007 р. - 460 грн. На 2008 рік ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 р.-515 грн., з 1 квітня 2008 р.-525 грн., з 1 жовтня 2008 р.-545 грн., з 1 грудня 2008 р.-605 грн.

Таким чином, розрахунок щорічної допомоги за 2007 р. , 2008 р. на момент її виплати становить відповідно: 440 х 4 =1760 грн., 525 х 4=2100 грн. Стягненню підлягає сума з відрахуванням фактично отриманої: 1760-90=1670,0 грн., 2100-90= 2010,0 грн., а всього-3680,0 грн.

Стосовно позовних вимог щодо зобовязання виплати грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, то суд виходить з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.07 р. Цим рішенням визнано неконституційним ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою у 2007 р. встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком. Так, інвалідам ІІІ групи нараховується сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком. При цьому. Законом «Про Державний бюджет на 2007 р.» установлено розмір виплат в 2007 р. для інвалідів ІІІ групи-300 грн. В 2008 р. виплати здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183, яким встановлено розмір разової грошової допомоги, зокрема інвалідам ІІІ груни-350 грн.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, враховуючи положення ст. 46, ст. 64 Конституції України, ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України та положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачу право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратної до мінімальної пенсії за віком, суд першої інстанції задовольнив позов в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2007 р., 2008 р. у розмірі, встановленому зазначеним законом.

Відповідно до ч.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. Згідно ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.

Станом на 05 травня 2007 року, відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» мінімальна пенсія за віком становила 410,06 гривень (406x1:100=4,06; 406+4,06=410,06).

Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%.

Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня, законодавчо не визначено.

З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Згідно ч. 1 ст. 17-1 зазначеного закону такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Посилання відповідача на те, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 13.03.02 р. на рівні 19,19 грн., на думку суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 р. позивачеві повинно було сплачено до 5 травня 2007 р. разову грошову допомогу у розмірі 2870 грн. 42 коп. (410,06 х 7), а сплачено 300 грн., тобто не виплаченою залишилась сума у розмірі 2570 грн. 72 коп. У 2008 р. замість 3367 грн. ( 481 х 7), сплачено 350 грн. Таким чином, не виплачено 3017 грн.

За змістом Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91р. зі змінами на 22.05.2008 р., щорічна допомога на оздоровлення, разова грошова допомога виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову та вважає за необхідне відмітити наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачу разова грошова допомога до 5 травня у 2007 році та 2008 році була виплачена у квітні, а грошова допомога на оздоровлення у 2007 році виплачена в квітні, у 2008 році у лютому.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Зупинення передбачене положенням пунктом 30 статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-У визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Зупинення передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу до 5 травня у 2007, 2008 р.р. проведені відповідно у квітні 2007 та 2008 р., виплати разової грошової допомоги на оздоровлення проведені в квітні 2007 року, лютому 2008 року відповідно, положення Законів України Про державний бюджет України на 2007, 2008 р.р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та на оздоровлення втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від16 березня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, а саме: зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплачених сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 р. та 2008 р. у розмірі 3680 грн. відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 р. і 2008 р. у сумі 5587 грн. 42 коп. згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В цій частині прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від16 березня 2009 року залишити без змін.

Стягнути до бюджету з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.12.2009 р.