Постанова № 8744379, 30.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 р. Справа № 2-а-114/09/2027

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради на постанову Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2009р. по справі№2-а-114/09/2027

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради, Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківськоїобласної державної адміністрації, Головне управління Державного казначейства України у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про призначення недоотриманих сум соціальних виплат,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що він є інвалідом 2-ої групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус інваліда війни, оскільки інвалідність пов'язана з перебуванням на військовій службі і отримує додаткові виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної допомоги до 5 травня на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає, що відповідачами неправомірно відмовлено йому в перерахунку сум зазначених щорічних виплат за 2007-2008 р.р., оскільки законодавством передбачений більш високий розмір цих виплат, який слід розраховувати із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу. Відповідно до уточненого позову позивач просить зобов'язати відповідачів призначити, перерахувати, перечислити та виплатити йому недоотримані суми допомоги на оздоровлення та до 5 травня за 2007 рік у розмірі 5000,48 грн., а за 2008 рік - у розмірі 5953,00 грн..

Постановою Московського районного суду м. Харкова від16 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради зробити розпорядження про виплату щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та направити дані щодо належних виплат ОСОБА_1 до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації для здійснення виплати; стягнуто з Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Чернишевського, 51, м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, мешкає в АДРЕСА_1) щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень та 2505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) гривень відповідно, згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 48 копійок та 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) гривень відповідно згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно наданих Управлінням праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради даних; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувану постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Московського районного суду м. Харкова від16 червня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Позивач постанову суду в частині відмови в позові не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується наданими копіями посвідчень, довідкою МСЕК та відповідачем не заперечується (а.с. 3, 4).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 в редакції від 01.01.2007 щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з пунктом 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 на 2007 рік дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги була зупинена.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І та II груп - 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи і дітям інвалідам - 4 мінімальні заробітні плати.

Згідно п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29, п. 13 ст. 71, п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України положення закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Згідно довідки 2-го відповідача щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007 рік позивач отримав у грудні в розмірі 120 грн., а одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік - у квітні 2007 року в розмірі 360 грн. (а.с. 48-49).

Позивач 15.10.2008 письмово звернувся до 1-го відповідача з клопотанням про здійснення перерахунку щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007-2008 р.р. та щорічної допомоги на оздоровлення за вказані роки, на що отримав письмову відмову (а.с. 5-7).

Суд першої інстанції вважає таку відмову протиправною оскільки, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положень п. 30 ст. 13, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» ці норми закону втратили чинність, а тому на момент звернення позивача із заявою про перерахунок, відповідач повинен був діяти відповідно до положень законів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити перерахунок зазначених соціальних виплат з 09.07.2007.

Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2007 та з 01.10.2007 застосовується прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1 %.

Станом на квітень 2007 року, відповідно до зазначеного закону мінімальна пенсія за віком становила 410 грн. (406x1 : 100 = 4,06; 406 + 4,06 = 410,06).

Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом та не може бути менше розміру прожиткового мінімуму. Тобто, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, яка призначається особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня, законодавчо не визначено, але з урахуванням положень ч. 7 ст. 9 КАС України, за відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення розміру щорічної допомоги до 5 травня, необхідно застосовувати норми закону, який регулює подібні правовідносини.

Таким чином, позивач у 2007 році повинен був отримати до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 3280,48 грн. (410,06 х 8 = 3280), а отримав лише 360 грн., тобто не виплаченою залишилася сума у розмірі 2920,48 грн. (3280,48 - 360 = 2920,48).

Крім того, суд першої інстанції вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 вказаного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень - з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень - з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень - з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень - з 01 жовтня 2007 року.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році в сумі 2300 грн. (440 х 5 = 2200). Фактично позивачем отримано 120 грн., тобто недоплаченою залишається сума у розмірі 2080 грн. (2200 - 120 = 2080).

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за їх місцем проживання органами соціального захисту населення.

Стосовно соціальних виплат позивачу за 2008 рік.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 в редакції від 01.01.2007 щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з п. 20 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 на 2008 рік дія зазначеного вище закону в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги була зупинена.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи - 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи, дітям інвалідам - 4 мінімальні заробітні плати.

Згідно п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 20 та п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 152 Конституції України вказані норми законів втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008.

Згідно довідки 2-го відповідача щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивач отримав у листопаді в розмірі 120 грн., а одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік - у квітні 2008 року в розмірі 400 грн. (а.с. 48-49).

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції вважає, що починаючи з 22.05.2008 відповідачі повинні були діяти відповідно до вимог законів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи» і відмова у перерахунку одноразових виплат за 2008 рік позивачу не відповідає законодавству.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено з 1 січня 2008 року мінімальна заробітна плата в розмірі 515 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн. Статтею 58 зазначеного закону встановлені розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 січня 2008 року - 470 грн. на місяць, з 01 квітня 2008 року - 481 грн., з 01 липня 2008 року - 482 грн. та з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.

Таким чином, позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2008 році в сумі 2625 грн., з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат (525 х 5 = 2625). Фактично виплачено 120 грн. Тобто, недоплаченою залишається сума у розмірі 2505 грн. (2625 - 120 = 2505).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач повинен був отримати до 5 травня грошову допомогу у розмірі 3848 грн. (481 х 8 = 3848). Фактично виплачено йому було 400 грн., тобто невиплаченою залишилася сума у розмірі 3448 грн. (3848 - 400 = 3448).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачу разова грошова допомога до 5 травня була виплачена у 2007 році в розмірі 360 грн. - в квітні 2007 року, а разову грошову допомогу до 5 Травня у 2008 році в розмірі 400 грн. - в квітні 2008 року.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно із п. 13 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 р. N 489-V.

Зупинення дії ст. 13 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Зупинення ст. 13 даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплати щорічної разової грошової допомоги позивачу до 5 травня у 2007, 2008 р.р. провдені в квітні 2007року, 2008 року відповідно, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За таких обставин, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 р.р., колегія суддів зазначає, що судом прийнято рішення щодо зобовязання вчинити дії неналежного відповідача, оскільки належним є Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради, яке здійснює перерахунок та виплату спірних сум, наведене вбачається, як з матеріалів справи так і з положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в відповідній редакції. Інші органи залучені до участі у справі безпосередньо не перебувають в відносинах щодо спірних виплат з позивачем.

Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснює лише технічну роботу щодо виплат громадянам в певних районах м. Харкова та області. Він проводить виплати на підставі отриманих документів, нарахувань які повинно провести місцеве управління.

Саме місцевий орган праці та соціального захисту є тим органом, якій безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права. Тому саме Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради є належним відповідачем яке повинно здійснити дії по поновленню прав позивача.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом зобовязання нарахувати та здійснити дії щодо виплати суми недоплати. Оскільки враховуючі відповідну редакцію наведеної статті 48 (до визнання конституційним судом змін до неї неконституційними), матеріали справи відповідно яких нарахування та контроль виплат проводило управління праці, нарахування і дії щодо виплати є компетенцією відповідача, в даному випадку враховуючи, що управління праці та соціального захисту проводить первинно нарахування коштів до виплати а потів в відповідності до законодавства здійснює дії щодо виплати нарахованих сум, і це є його обовязком, необхідно зобовязати відповідача нарахувати та здійснити дії щодо виплати суми, і саме це є способом захисту права позивача в даному випадку та відповідає обовязкам покладеним на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобовязати Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 р.р. виходячи з розміру встановлено відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь бюджету з Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 07.12.2009 р.