Постанова № 8743862, 30.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 р. Справа № 2-а-9634/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року по справі № 2-а-3872-08-2070          

за позовом            іноземного підприємства «Еолія»

доХарківської об»єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання податкових повідомлень-рішень недійсними

В С Т А Н О В И Л А :

Іноземне підприємство «Еолія»звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської об»єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: від №0000052340/0 від 02.06.08р., №0000052340/1 від 06.08.08р. та №0000052340/2 від 12.09.08р., згідно яких, ІП «Еолії»визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2 854 636 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1 427 318 грн., за штрафними санкціями - І 427 318 грн.); та №0000062340/0 від 02.06.08р., №0000062340/1 від 06.08.08р., №0000062340/2 від 12.09.08р., згідно яких, ІП «Еолія»визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 1 699 760 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1 133 173 грн., за штрафними санкціями - 566 587 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року позов задоволено повністю.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області: від №0000052340/0 від 02.06.08р., №0000052340/1 від 06.08.08р., №0000052340/2 згідно яких ІП «Еолія»визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 2 854 636 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1 427 318 грн., за штрафними санкціями - 1 427 318 грн.)

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області: №0000062340/0 від 02.06.08р.. №0000062340/1 від 06.08.08р., №0000062340/2 від 12.09.08р., згідно яких, ІП «Еолія»визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 1 699 760 грн. (у т.ч. за основним платежем - І 133 173 грн., за штрафними санкціями - 566 587 грн.).

В апеляційній скарзі Харківська об»єднана державна податкова інспекція в Харківській області просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову ІП «Еолія».

Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції не дано належної оцінки доводам відповідача про правомірність віднесення до складу валових витрат і податкового кредиту платника податку лише тих сум, які пов»язані з одержанням доходу.

Судом першої інстанції не були дотримані положення ст..ст.7,9 Кодексу адміністративного судочинства в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об»активного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.03.2008 р. по 15.05.2008 р. співробітниками ХО ДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ІП «Еолія»з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 03.05.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої був складений акт від 21.05.08р. №1847/23-321/34330143.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що між комітентом ІП «Еолія»і комісіонером ТОВ фірма «Пранк»було укладено договір комісії від 01.06.07 № 132/06 на реалізацію товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ). За умовами договору, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за плату здійснювати від свого імені, та за рахунок комітента в строк і порядку, які встановлені договором, правочини з продажу товарів комітента. Комісіонер має право на отримання комісійної винагороди і відшкодування витрат пов'язаних з виконанням доручення комітента. Розмір комісійної винагороди зазначається в актах виконаних робіт. На виконання умов договору комісіонер здійснює реалізацію ТМЦ, надає комітенту звіт про виконання доручення та передає останньому все отримане за укладеними угодами.

В червні 2006р. ІП «Еолія»було придбано у ТОВ фірма «Тагіт»ТМЦ на загальну суму 6034710 грн., у тому числі ПДВ 1005785 грн. Ці витрати ІП «Еолія» включило до складу валових витрат підприємства на суму 5028925 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 1005785 грн.

За договором комісії товар на суму 6133350 грн., в тому числі ПДВ 1022225 грн., було передано на реалізацію комісіонеру ТОВ фірма «Пранк». Після отримання звіту комісіонера та коштів, до валових доходів ІП «Еолія»включило суму 5111125 грн. та до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму 1022225 грн. Комісійна винагорода, визначена актами виконаних робіт, складає 276000 грн., у тому числі ПДВ 46000 грн. До складу валових витрат була включена сума 230000 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість суму 46000 грн.

В 3 кварталі 2006р. ІП «Еолія»було придбано у ТОВ фірма «Тагіт»ТМЦ: в липні 2006р. на загальну суму 13000028 грн. у т. ч. ПДВ 2156168,78 грн. та товар звільнений від ПДВ на суму 63015,89 грн.; в серпні 2006р. на суму 1499999,24 грн. у т.ч. ПДВ 249999,88 грн.; у вересні 2006р. на суму 1799900 грн. у т. ч. ПДВ 299983,33 грн..

В подальшому вказані ТМЦ за договором комісії було передано на реалізацію комісіонеру ТОВ фірма «Пранк». До валових доходів III «Еолія»включило суму у розмірі 14095434 грн. та до податкових зобов'язань з ПДВ суму у розмірі 2806483 грн. Комісійна винагорода за реалізацію цього товару склала 5550000 грн. До складу валових витрат Щ «Еолія»була включена вартість придбаного товару та комісійна винагорода у загальному розмірі 19143775 грн. та до податкового кредиту з ПДВ включило суму у розмірі 3816151грн.

Крім того, в грудні 2006р. ІП «Еолія»було придбано у ТОВ фірма «Тагіт»ТМЦ на загальну суму 16000365,31 грн., у тому числі ПДВ 2666727 грн. Ці витрати ІП «Еолія»включило до складу валових витрат підприємства на суму 13333637,71 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 2666727,54 грн.

В подальшому вказані ТМЦ за договором комісії було передано на реалізацію комісіонеру ТОВ фірма «Пранк». До валових доходів ІП «Еолія»включило суму у розмірі 13500506,85 грн. та до податкових зобов'язань з ПДВ суму у розмірі 2700101,37 грн. Комісійна винагорода за реалізацію цього товару склала 816000 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 136000 грн. До складу валових витрат ІП «Еолія»була включена сума у розмірі 680000 грн. та до податкового кредиту з ПДВ включило суму у розмірі 136000 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ХО ДПІ були ухвалені податкові повідомлення-рішення: №0000052340/0 від 02.06.08р., згідно якого, ІП «Еолія» нарахована сума податкового зобов'язання по податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 2 854 636 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1 427 318 грн., за штрафними санкціями - І 427 3 18 грн.) та №0000062340/0 від 02.06.08р,, згідно якого, ІП «Еолія»визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 699 760 грн. (у т.ч. за основним платежем - І 133 173 грн., за штрафними санкціями - 566 587 грн.)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що Статутом ІП «Еолії»продаж товарів, у тому числі й через посередників, віднесено до основного виду діяльності підприємства. Оскільки послуги комісіонера ТОВ фірма «Пранк»безпосередньо пов'язані з продажем товарів, що в свою чергу приносить комітенту ІП «Еолія»дохід, то отримання таких послуг безумовно пов'язане з його господарською діяльністю. Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Матеріалами перевірки не зафіксовано, що комісіонер ТОВ фірма «Пранк»є по відношенню до ІП «Еолія»пов'язаною чи афільованою особою, а нарахування та виплата комісійної винагороди здійснена на підставі Актів виконаних, робіт та Звітів комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином підтверджені первинними документами, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивач діяв у межах своєї господарської діяльності, з метою одержання доходів, здійснював продаж ТМЦ через комісіонера, при цьому понісши витрати на оплату послуг комісіонера. Ці витрати були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки підтверджені первинними бухгалтерськими документами і до переліку витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, не входять.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

При проведенні планової виїзної перевірки ІП "Еолія" на підставі первинних документів встановлено, що підприємство в червні, вересні та грудні 2006р. здійснювало операції по придбанню товарів у ПП «Тагіт». Продаж цих товарів проводився не самостійно, а через комісіонерів: ТОВ фірма «Пранк»(договір комісії № 132/06 від 01.06.2006р.) та ПП «Орнатус»(договір комісії № 256/06 від 01.08.2006р.). Витрати по придбанню товарів разом з витратами по сплаті комісійної винагороди на користь комісіонерів значно перевищують доходи від продажу цих товарів. Грошові кошти постачальнику за придбані товари не сплачувались. В рахунок оплати як із постачальником , так і з комісіонерами, які належать до однієї торгової групи «Таргет», Іноземне підприємство «Еолія»видавало векселя (емітенти ПП Ф «Пранк», ПП «Орнатус», ПП «Апія»). Вищевказані обставини здійснення господарської діяльності не заперечуються позивачем та підтверджені в ході судового розгляду.

За наслідками проведеної перевірки, що зафіксовано актом № 1847/23-321/34330143 від 21.05.2008р., встановлено заниження податку на додану вартість в червні 2006р. на 29560,00 грн., у вересні 2006р. на 1004035,00 грн. та в грудні 2006р. на 99578,00 грн., а також податку на прибуток за 2 квартал 2006р. на 36950,00 грн, за 3 квартал 2006р. на 1262085,00 грн, за 4 квартал 2006р. на 128283,00 гри.. Як зазначає апелянт, вказані заниження податків зумовлені необгрунтованим включенням до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум комісійної винагороди, нарахованої на користь комісіонерів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вказаних законодавчих норм дозволяє стверджувати, що у податковому обліку до валових витрат відносяться не будь-які витрати, здійснювані платником податку, а лише ті витрати, які використані (направлені) ним на отримання доходу. В свою чергу податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих сум, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За відсутності доказів використання послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу, та доказів використання таких послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток підприємств та у складі податкового кредиту платника податку на додану вартість.

Вищевказані операції не є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні докази того, що вони призвели до отримання прибутку - головного чинника господарської діяльності.

Витрати, господарський (економічний) зміст яких є необгрунтованим, не повинні відноситись на результати саме господарської діяльності платника податків і, відповідно, у платника податків не виникає права на податковий кредит, оскільки відсутні обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що визначені у Законі валовими витратами. Спірні суми, віднесені позивачем до валових витрат та податкового кредиту, не є компенсацією вартості товару (робіт, послуг), втратами у підприємницькій діяльності позивача та не містять ознак отримання прибутку від укладання таких угод (від отримання таких послуг).

Цей висновок не суперечить п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності ж регулярною, постійною та суттєвою.

Поняття доходу визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №1 затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 "Доходи -збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)".

Статтею 3 Господарського Кодексу України передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач не довів і не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення договорів. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необгрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлення судом першої інстанції в ході судового розгляду справи таких обставин вказувало на наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Натомість, вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав, доводи Харківської ОДПІ про правомірність віднесення до складу валових витрат і податкового кредиту платника податків лише тих сум, які пов'язані з одержанням доходу, визнав необгрунтованими.

Судом першої інстанції не були досліджені належним чином і доводи податкової інспекції про нікчемність правочинів. Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

З урахування вищевикладено, колегія суддів вважає, що вищевказані операції позивача (здіснення комісійної торгівлі, результатом якої є отриманий збиток) не передбачають отримання прибутку і були укладені виключно для мінімізації підприємством своїх податкових зобов'язань по податку на прибуток та податкових зобов'язань по ПДВ.

Відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) при здійсненні збиткових операцій є підставою для створення умов, за яких вищезазначений платник податків мав намір не одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а сформувати «штучний»податковий кредит та валові витрати шляхом проведення операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій - тим самим нанести шкоду державі та суспільству.

Правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому в силу ст. 216 ЦК України не створює ніяких юридичних наслідків, в тому числі і щодо збільшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4ч.1 ст.202, 205, ст. 207, ст.209, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Харківської об»єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року –задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року по справі № 2-а-3872/08/2070 –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову іноземного підприємства «Єолія»до Харківської об»єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними –відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст виготовлено 05.10.2009 року.