Ухвала суду № 8743511, 07.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 р.Справа № 3/236-9/22/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Полтавнафтогазгеологія»національної акціонерної компанії «Надра України»на постанову Господарського суду Полтавської області від 18.02.2007 року по справі № 3/236-9/22/5018

за позовом Дочірнього підприємства «Полтавнафтогазгеологія»національної акціонерної компанії «Надра України»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві, Державної податкової адміністрації в Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ДП «Полтавнафтогазгеологія»НАК «Надра України», звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Полтаві та ДПА у Полтавській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення першого відповідача №0000322310/0 від 28.03.2006 року, №0000322310/1 від 07.06.2006 року, №0000322310/2 від 03.08.2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 500705 грн.63 коп., рішення першого відповідача про результат розгляду первинної скарги №14758/10/25-038 від 02.06.2006 року, а також рішення другого відповідача №1255/1025-17 від 28.07.2006 року.

Постановою господарського суду Полтавської області від 20.08.2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, оскільки при розгляді справи та під час прийняття постанови суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не вірно застосував норми матеріального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано погодився з висновком відповідача, щодо непоширення приписів абз.2п.4.7.ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на взаємовідносини щодо передачі ДП»Полтавнафтогазгеологія»майна в оренду, відповідно і невірного визначення позивачем-платником бази оподаткування ПДВ щодо цих відносин за положеннями пп..3.1.1. п.3.1. ст..3 п.4.1.ст.4 Закону.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, і таким чином договір №10-08/2001 від 24.12.2001 року за висновком суду першої інстанції за змістом вважається договором доручення в повному вигляді.

Відповідачі подали заперечення на апеляційну скаргу і просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, як прийняту обґрунтовано і законно, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство-позивач як орендодавець за рядом договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, про що йдеться на стор. 38-44 акту перевірки від 14.03.2006р., та копії яких залучені до справи, в періоді, що був охоплений перевіркою, передало в оренду майно безпосередньо:

-контрагентам за угодами - ТОВ „Інвестор-Нафтогаз", ЗАТ Девон", ТОВ «Союз-К", ТОВ „Інвестор-Пошук", ТОВ „Куб-ГАЗ",

-контрагентам - учасникам сумісної діяльності - (1) СД ДП «Полтава РГП іТОВ „Українська торгівельна компанія", (2) СД ТОВ „Променергопродукт", (3) СД ТОВ„Мар'їнське і ТОВ „Енергія 95", (4) СД між ТОВ „Білогірське" і ЗАТ „Геотехнологія", (5)між ТОВ „Сиріус", (6) СД НВП „Зонд" і ТОВ „Сахалінське", (7) СД між ТОВ «Меркор»(серед яких учасником є само ДП),

Факт безпосередньої передачі дочірнім підприємством орендарю (наймачу) нерухомого майна - свердловин підтверджується актами комісійної передачі, які в копіях залучені до матеріалів справи, а отже є підтвердженням тому, що безпосереднім учасником відносин - надавачем послуг по оренді майна був сам позивач;

Повірений, яким є НАК „Надра України" за договором доручення №10-08/2001 від 24.12.2001р., виконував зобов'язання за договором доручення лише щодо укладення договорів оренди, про які зазначено вище, чи внесенні змін до них, а також приймав кошти у вигляді орендної плати та зобов'язаний був їх перераховувати довірителю (договору доручення). Функція ж передачі майна в найом, що є першою подією при наданні послуг по оренді, повіреному - НАК за договором доручення не була визначена як зобов'язанням до виконання і фактично останнім не здійснювалась.

Надання послуг в вигляді передачі майна в оренду при взаємовідносинах ДП „Полтавнафтогазгеологія" з зазначеними контрагентами не охоплюється умовами договору доручення №10-08/2001 від 24.12.2001р., оскільки послугою за договором доручення є укладення угод чи внесення змін до них та тимчасова акумуляція коштів (плата за оренду) на рахунках повіреного.

З урахування цього, приписи абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" (до якого відсилається позивач) не поширюються на взаємовідносини щодо здавання ДП майна (свердловин) в оренду, а відповідно і невірного визначення позивачем-платником бази оподаткування ПДВ щодо цих відносин за положеннями пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Документальною перевіркою ДП НАК «Надра України»«Полтавнафтогазгеологія»(Акт перевірки № 93/23-0/01431630 від 14.03.2006р.) виявлено зниження податку на додану вартість на загальну суму 500 705,63 грн..

Так, абзац 2 п.4.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами і доповненнями передбачає , що у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії ( консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно -правових договорів, що уповноважують такого платника податку ( далі комісіонера ) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента ) без передання права власності на товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів , визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов»язань комісіонера є дата, визначена за правилами встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов»язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера». Тобто , пунктом 4.7 Закону визначено дату збільшення податкових зобов»язань комітента у разі поставки ( продажу ) товарів у межах договорів комісії ( консигнації), поруки, доручення, довірчого управління , інших цивільно-правових договорів.

Поставка ( продаж ) товарів ( згідно п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р № 168/97-ВР із змінами і доповненнями ) - будь -які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі -продажу , міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря ( лізингоутримувача ) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу), або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно, не пізніше дати останнього платежу."

Згідно абзацу 2 п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р 168/97-ВР із змінами і доповненнями ) " Не належать до поставки ( продажу) операції з передачі товарів в межах договорів комісії ( консигнації), поруки, доручення, схову ( відповідального зберігання ), довірчого управління , оперативної оренди ( лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі".

Відповідно п.п. 1.18Л п.,1.18 статті 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р (із змінами і доповненнями) „Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно договору операції лізингу (оренда - передання орендарю майна, що підпадає під значення основного фонду згідно зі статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачається фінансовим лізингом (орендою)." В даному випадку ДП " Полтавнафтогазгеологія" ( управління ) здійснює операції з оперативного лізингу (оренди свердловин), що не є поставкою ( продажем ) товарів відповідно до абзацу 2 п.1.4 Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04,97 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями та не передбачає відчуження майна з передачею права власності. Базою оподаткування в даній ситуації є вартість послуг - оренда плата, де податок на додану вартість нараховується у відповідності до п.7.3.1 п.п 7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р № 168/97-ВР із змінами і доповненнями ) " Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів ( робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій , що сталася раніше :

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів ( робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт ( послуг) платником податку, що підтверджує факт порушення ДП " Полтавнафтогазгеологія" (управління) п. п.7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону.

В ході документальної перевірки отримані завірені копії всіх договорів та первинних бухгалтерських документів. Зазначені документи залучені до матеріалів справи і судом першої інстанції їм дана належна оцінка.

Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог з посиланням на висновок Національної юридичної академії України ім.. Я.Мудрого від 30.05.2007 року колегія суддів спростовує наступним.

Науково-правовий висновок Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого від 30.05.2007 року, наданий позивачем як доказ в обґрунтування позовних вимог є думкою окремих фахівців в галузі права щодо можливості застосування норм п.4.7 ст.4 ЗУ «Про ПДВ», але не як доказ в спірних правовідносинах, оскільки не містить даних щодо документів, які були об»єктом дослідження взагалі, і зокрема, первинна бухгалтерська документація, яка є доказовим матеріалом в формуванні бази оподаткування ПДВ. Самі договори, які були об»єктом змістовного аналізу фахівців академії, можуть залишатися лише намірами без їх подальшої реалізації.

Саме ж обгрунтування науково-правового висновку базується на визначенні виду договору №10-08/2001, який був укладений між НАК «Надра Україна»та ДП «Полтавнафтогазгеологія»24.12.2001 року. На думку фахівців цей договір не є договором доручення у чистому вигляді, а є поєднанням в собі елементів договору доручення та договору комісії, що не суперечить ч.2 ст.628 ЦК України.

В ч.2 ст.628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Однак, в правовому висновку не врахована відмінність договору доручення від договору комісії, а саме: дія комісіонера від власного імені і здобуття прав та обов»язків в угоді з третьою особою саме для себе, тоді як повірений вчиняє певні юридичні дії від імені другої сторони(довірителя) і право чин, вчинений останнім, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки саме довірителя. Саме ця відмінність і унеможливлює існування в одному договорі елементів від договору доручення та договору комісії.

Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов"язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Відповідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Із наведених норм вбачається неможливим існування в одному договорі елементів договорів комісії та доручення одночасно.

З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що ДП „Полтаванафтогазгеологія" не є комітентом за договором доручення №10-08/2001 24.12.01р. відносно укладення договорів оренди, копії яких наявні в справі. ДП „Полтаванафтогазгеологія" є орендодавцем за договорами оренди індивідуально визначеного майна (свердловин) і є самостійним платником ПДВ. Договір доручення та договір оренди майна є окремими цивільно правовими договорами, які за своїм змістом (правовою природою) не можуть бути поєднані у змішаному договорі.

Дата виникнення податкових зобов'язань у НАК „Надра України" на виконання договору доручення та дата виникнення податкових зобов'язань у ДП «Полтаванафтогазгеологія" за договорами оренди майна є окремими (незалежними одне від одного) питаннями.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсними рішень про розгляд скарг позивача, суд першої інстанції зазначив, що в цій частині позову відсутні ознаки публічно-правового спору.

Колегія суддів, також, погоджується з цією позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова, службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, адміністративним позовом, відповідно до п. 6 ч. 1 вказаної вище статті кодексу адміністративного судочинства України, є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

З огляду на викладене, публічно - правовим спором необхідно вважати спір щодо захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Оскільки оскаржуване рішення ДПА про результати розгляду скарги від 18.06.2004 р. не має для позивача обов'язкового характеру та не породжує у нього прав обов'язків (на відміну від оскаржуваного податкового повідомлення рішення ДШ), то прийняттям такого рішення ДПА права свободи та інтереси позивача взагалі не могли бути порушені. Позов щодо визнання частково недійсним рішення ДПА про результати розгляду скарги від 18.06.2004 р. не є публічно правовим спором, відповідно і справа в цій частині не є справою адміністративної юрисдикції та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст.200, п. 1 ч. 1 205, ст. ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

                                                  У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства»Полтавнафтогазгеологія»національної акціонерної компанії «Надра України»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 20.08.2007 року по справі № 3/236-9/22/5018 –залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст виготовлено 12.10.2009 року.