Постанова № 8742945, 30.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 р. Справа № АС 10/413-07/5021 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Русанової В.Б., Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Автоінвестстрой- Суми»Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС» на постанову господарського суду Сумської області від 27.08.2009р. по справі№АС 10/413/5021

за позовом Дочірнього підприємства «Автоінвестстрой- Суми»Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС»

до Державної податкової інспекції в м.Суми

про скасування податкового повідомлення –рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

          Дочірнє підприємство «Автоінвестстрой- Суми»Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС»(надалі по тексту –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі по тексту –відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000032305/0/1973 від 15.01.2007 р.

          Постановою господарського суду Сумської області від 27.08.2009р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом, при ухваленні постанови приписів п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1024 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми проведено виїзну планову документальну перевірку ДП ТОВ "Девелопмент МАКС ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми»з питань дотримання підприємством вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.09.2006 року відповідно до затвердженого плану-графіку перевірок на IV кварталу 2006 року.

В ході проведення планової виїзної документальної перевірки ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми»складено Акт документальної перевірки № 8038/235/30845637/136 від 25.12.2006р., в якому встановлено, що підприємство в періоді, що перевірявся, займалося комісійною торгівлею автомобілями відповідно до договорів комісії № БМ/К 009-20 від 05.03.2003р. з ТОВ "Бета-М" в 2004р. га № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 року з ТОВ "АІС Моторе".

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що до складу договору (контрактної ) вартості робіт, послуг, включаються будь –які суми коштів, вартість матеріальних та нематиріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь –яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку, а тому вважав, що витрати, понесені ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой Суми», у зв’язку з виконанням договорів комісії від 06.11.2001 року №ИМ/К009 –20 є базою оподаткування податком на додані вартість.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно договору комісії № БМ/К 009-20 від 05.03.2003р. з ТОВ "Бета-М" в 2004р. та № АМ/К 009-41 від 30.09.2004р з ТОВ "АІС Моторе", комісіонер отримував комісійну винагороду.

Згідно п. 1.1 договорів комісії Комісіонер (позивач) по даній справі, бере на себе зобов’язання від свою імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду (0,6 % від вартості проданих машин з податком на додану вартість) реалізувати автомобілі та аксесуари до них, що належить Комітенту. Крім виплати комісійної винагороди, Комітент відшкодовує Комісіонеру витрати, що передбачені п.2.1. вищевказаних договорів комісії, а саме витрати по вантажно-розвантажувальним роботам, витрати по супроводженню та охороні товару, витрат на зберігання товару, витрати по охороні складів, площадок та офісу, витрати по рекламі товару витрати по доукомплектації та перепродажній підготовці, витрати пов'язані з придбанням та установкою табличок під номерні знаки та транзитні номери, витрати пов'язані з виплатою комерційному банку винагороди, при реалізації товару у кредит, дилерська винагорода за реалізацію автомобілів (внесено до договору комісії з ТОВ "АІС Моторе" додатковою угодою від 01.04.2006р.), у випадку коли договір з дилером узгоджений з Комітентом.

Крім комісійної винагороди Комісіонеру відшкодовуються витрати по виконанню покладених на нього обовязків частково за рахунок Комітента, перелік витрат зазначений у пункті 2.1 зазначеного договору.

Для виконання своїх обовязків згідно вказаних договорів комісіонер придбає вищезгадані товари (роботи, послуги) від свого імені та за свій рахунок, а в подальшому відшкодовує понесені витрати за рахунок комітента. При цьому підтверджує свої витрати звітом комісіонера (а.с. 32-58).

Як вважає відповідач, при отриманні коштів від комітента за понесені витрати комісіонер повинен нараховувати податкові зобов’язання по податку на додану вартість на отримані кошти (вартість виконаних робіт, згідно звіту комісіонера), незалежно від того, чи є продавці товарів (послуг) платниками податків на додану вартість чи ні.

Визнання базою оподаткування витрат платника податку суперечить і положенням підпункту 3.11.1 пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізінгу у користування лізінгоотримувачу (орендарю).

Разом з тим відповідач відшкодування витрат комісіонера вважає платою за поставлені (передані) послуги з відповідним донарахуванням податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що не збігається ні з предметом договорів комісії , а також суперечить змісту пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який не передбачає нарахування податкових зобов’язань на грошові виплати, які не є компенсацією вартості послуг, що надаються платником податку.

За висновками проведеної судово –економічної експертизи від 19.04. 2006 року №2157 у обсязі наданих документів висновки акту перевірки від 11.11.2004 року №196/23213/1/30645637 в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на доданку вартість у розмірі 75985, 00 грн. та зменшення бюджетного відшкодування за квітень та червень 2004 роки не підверджуються:

-          недотримання норм податкового законодавства , на які посилається відповідач у висновках акта - перевірки від 11.11.2004 року №196/23-213/1/30645637 не встановлено:

-          витрати, понесені ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой Суми», у зв’язку з виконанням договорів комісії від 06.11.2001 року №ИМ/К009 –20 не є базою оподаткування податком на додані вартість.

Таким чином, висновки відповідача, щодо нарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість на отримані кошти від комітента за понесені витрати не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000032305/0/1973 від 15.01.2007 року –підлягає скасуванню.

Отже, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на обставинах справи та приписах ст.ст.3,4Закону України «Про податок на додану вартість», тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям новою постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст.198, ч.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автоінвестстрой- Суми»Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС»- задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 27.08.2009р. по справі№АС 10/413/5021- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Автоінвестстрой- Суми»Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС»до Державної податкової інспекції в м.Суми про скасування податкового повідомлення –рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000032305/0/1973 від 15.01.2007 року.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 01.12.2009 р.