Рішення № 87412852, 25.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Справа № 160/9007/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо незарахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , її роботи: з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006р. по 19.09.2014р. на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язання відповідача зарахувати при обчисленні пенсії позивачу, період її роботи: з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006р. по 19.09.2014р. на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення, здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2004р. з урахуванням цього стажу;

- зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрат частини пенсії (доходу) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2004р. по 01.09.2019р., передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки у двократному розмірі при обчисленні розміру пенсії. Зазначена трудова діяльність підтверджується записами трудової книжки та довідками, що оскаржуваний період роботи відноситься до роботи в інфекційних відділеннях охорони здоров`я і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 23.09.2019 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на безпідставність зарахування до стажу роботи періодів з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки у подвійному розмірі, оскільки вказані періоди зараховано до стажу роботи позивача для обчислення пенсії за приписами ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Після зменшення розміру пенсії позивач звернулась до відповідача з відповідним зверненням.

Листом від 22.07.2019 №5189/Х-09 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до 01.01.2004 року стаж роботи обчислено у двократному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 року – за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, тому право на обчислення стажу роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки у подвійному розмірі у останньої відсутнє.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Органи Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов`язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

При цьому, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно працювала в періоди з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2 Дніпропетровської обласної ради». Дані відомості містяться в копії трудової книжки позивача та довідках з міста роботи (а.с.21-26).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2 не врахував всі обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зіст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обовязок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги наведене у сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768грн. 40коп., сплата яких підтверджується квитанцією №0.0.1324320032.1 від 05.09.2019р.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати при обчисленні пенсії ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення, здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2004 року з урахуванням цього стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрат частини пенсії (доходу) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2004 по 01.09.2019 роки, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768грн.40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова