Рішення № 87412850, 27.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/6929/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 року в розмірі 86% грошового забезпечення, та визнання протиправними дій по зменшенню основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату призначеної пенсії в основному розмірі 86% суми грошового забезпечення (32 роки вислуги), починаючи з 01.01.2018 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснено прерахунок його пенсії за вислугою років, але основний розмір пенсії незаконно зменшено з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпеченя.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає вищезазначені дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області незаконними та такими, що порушують право на законний перерахунок пенсії, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. позов прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).

На вказану у позовній заяві та доданих до неї документах адресу позивача направлена ухвала суду від 29.07.2019р.

Однак, від позивача 11.09.2019р. до суду повернувся поштовий конверт із зазначенням причини не вручення ухвали від 29.07.2019р. - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач про відкриття спрощеного провадження за вищезазначеним адміністративним позовом повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, яка долучено до матеріалів справи.

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав письмовий відзив зазначивши, що ОСОБА_1 є пенсіонером якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992р. в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення вислуга 32 роки.

Однак, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання України» №1166-VII від 27.03.2014р. внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-XII, згідно яких максимальний розмір пенсії при її обчисленні не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

На підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено відповідно до норм чинного законодавста.

Дослідивши документи долучені до матеріалів справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті при розгляді справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 №2262-ХІ (далі – Закон №2262-ХІ).

Судом всановлено, позивачу з 25.07.1992р. призначена пенсія за вислугою років у розмірі 86% грошового забезпечення, що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою №ФД-82538 від 01.01.2008р. (а.с.16).

Відповідно до протоколу за пенсійною справою №ФД82538 Міноборони пенсія позивачеві перерахована з 01.05.2018р., виходячи з 70% грошового забезпечення, що підтверджується копією відповідного протоколу (а.с.18).

16.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення з 01.01.2018р. перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням проведених виплат (а.с.10-11).

Однак, листом №3106/К-09 від 24.04.2019р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що перерахунок розміру його пенсії з 01.01.2018р. проведено відповідно за чинною на цю дату редакцією Закону №2262-ХІІ, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугою років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. Для проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103 у розмірі 77% від грошового забезжпечення правові підстави відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх законних прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи даний спір, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

З матеріалів справи вбачається, позивачу пенсія при її призначенні була обчислена в розмірі 86% грошового забезпечення.

У статтю 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII вносились зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.

Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01 січня 2018 року.

Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови № 103 та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.

Так, відповідно до ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з вищевикладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-420а13.

Окремо, суд звертає увагу відповідача, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90%, а потім 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

Крім того, в рішенні від 04.02.2019р. у зразковій справі №240/5401/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 86% на 70% від сум грошового забезпечення на підставі Постанови №103.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір квитанцією №0.0.1408233761.1 від 15.07.2019р. у розмірі 768грн. 40коп. за подачу адміністративного позову до суду підлягає поверненню за рахунок бюджентних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 року в розмірі 86% грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по зменшенню основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату призначеної пенсії в основному розмірі 86% суми грошового забезпечення (32 роки вислуги), починаючи з 01.01.2018 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49023, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26) судовий збір у розмірі 768грн.40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова