Ухвала суду № 8740404, 29.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-36019/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С. ,

за участю представника позивача Шевченко Г.М., представника відповідача Галаган О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009р. по справі№2-а-36019/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства "МоДоМ 2" Закритого акціонерного товариства "МОДОМ" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "МоДоМ 2" Закритого акціонерного товариства "МОДОМ"» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова в якому просив визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000081800/0 від 22.12.2008 року та № 0000081800/1 від 14.01.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 року по справі№2а-36019/09/2070 позов задоволено.

Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова № 0000081800/0 від 22.12.2008 року та № 0000081800/1 від 14.01.2009 року.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач 11.06.2009р. подав заяву про апеляційне оскарження, а 25.06.2009 р. апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Дочірньому підприємству "МоДоМ 2" Закритого акціонерного товариства "МОДОМ" у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції п.п.7.4.1 п.7.4.4 пп. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2008 року державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Київському районі м. Харкова Коритцевою О.О., на підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2008 року в розрізі контрагентів ДП «МоДоМ2» ЗАТ «ДОМОМ».

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 6634/18-004/32563668 від 09.12.2008 року, яким встановлено порушення підприємства пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 4641,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено та не додано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст. 215 ЦК України та приписів пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» які свідчать, про те, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податків, а тому податкові накладні, які виписані ТОВ "ПБК "Вертикаль" на виконання договору є чинним, оскільки ТОВ "ПБК "Вертикаль" є платником ПДВ, а отже має права видавати податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про нікчемність правочинів, укладених між Дочірнім підприємством "МоДоМ 2" Закритого акціонерного товариства "МОДОМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" .

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість” достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Проектно - будівельна компанія "Вертикаль" виконувало роботи для ДП "МоДоМ 2" ЗАТ "МОДОМ" з монтажу продукції на підставі договорів:

-договір №20-М від 20.06.2008 року виконання робіт з збірки та монтажу перегородок касових вузлів, із алюмінієвих профілів білого кольору (загальною площею 26м2) по Харківській області, м. Балаклея, шт. Казьмирука, 1 1а. Вартість робіт складає 5740,80 грн.;

-договір № 1 1-М від 1 1.06.2008р. виконання робіт по зборці та монтажу перильних огороджень із алюмінієвих профілів, кольоровий хром, загальною кількістю 41мп., за адресою м. Харків, пр. 50-ти річчя СРСР 149. Вартість робіт складає 8610,00 грн.;

-договір № 10-М від 10.06.2008р. виконання робіт з монтажу ролетів захисного, білого кольору із алюмінієвих профілів АL44 есо з електромеханічним приводом, електронне керування (пульт ДУ) та аварійним керуванням карданом, розміром 4100 х 3250 кількістю І штука, загальною площею 13,3м2, за адресою Харківська область, м. Балаклея, пл.. Казьмирука, 11 а. Вартість робіт складає 4584,00 грн.

Також поставляло товари на підставі рахунків - фактур № 111 від 18,06.2008р. на загальну суму 4507,20 грн., № 1 10 від 12.06.2008р. на загальну суму 4401,60грн.

Нікчемність зазначених договорів відповідач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених між Дочірнім підприємством "МоДоМ 2" Закритого акціонерного товариства "МОДОМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".

Отже, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції щодо хибності доводів відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" угод.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Цивільним кодексом України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009р. по справі№2-а-36019/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.

Судді< підпис >

< підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2009 р.