Ухвала суду № 8739186, 26.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-32457/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп‘янської об‘єднаної державної податкової інспекція на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009р. по справі№2-а-32457/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" <Список ><Текст >

до Куп‘янської об‘єднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Воля”, звернувся досуду з позовом до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ №0000552310/0 від 10.07.08 р. та №0000552310/1 від 04.08.08 р. про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 40000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на помилковість висновків акту перевірки № 960/23-30665822 від 27.06.2008 року, які слугували фактичними підставами для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Воля” до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Відповідач, Куп’янська ОДПІ в Харківській області, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від21 травня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.06.08 року по 24.06.2008 року Куп’янською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Воля” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Предметом перевірки була діяльність позивача з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 960/23-30665822 від 27.06.2008 року.

Відповідно до Закону України від 18.02.99 р. №442-ХІУ “Про внесення змін до ст..11 Закону України “Про податок на додану вартість”, Постанови КМУ №271 від 26.02.1999 р. №271 “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, Постанови КМУ №805 від 12.05.99 р. “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі” позивач вів окремий бухгалтерський і податковий облік по ПДВ, надавав окремі податкові декларації по операціям, на які поширюються дії вищезазначених норм, а саме: по сільськогосподарській продукції підприємство заповнює 1 та 2 спеціалізовані (скорочені) декларації і сплата коштів, що підлягають нарахуванню, здійснюється на спеціальний рахунок підприємства в установі банку, а в 3 (загальну) декларацію позивач заповнює результати від іншої діяльності і сплата нарахованих сум здійснюється до бюджету на загальних підставах.

Позивачем відкрито спеціальні рахунки з ПДВ від реалізації продукції власного виробництва, по ПДВ на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення №26046321906015 (ПДВ по рослинництву) в ХГРУ ЗАТ КБ “Приватбанк” та по ПДВ на підтримку тваринництва і птахівництва №26046321906015.

Відповідно до п.5 постанови КМУ №271 від 26.02.1999 р. №271 “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” - кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз.1 п.5 Постанови КМУ №271 від 26.02.1999 р. №271 “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, а саме –позивач, на думку відповідача, використав грошові кошти, перераховані на спеціальний рахунок (ПДВ по рослинництву) за грудень 2006 р. в сумі 40000,00 грн. на оплату навантажувально-розвантажувальних послуг згідно договору №1 від 20.20.2006 р ТОВ “Іскра”(платіжне доручення №3 від 23.01.07 р.).

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2006 р. між ТОВ “Іскра”(Виконавець) та ТОВ “Воля”(Замовник) було укладено договір №1 на надання послуг, відповідно до якого ТОВ “Воля” зобов’язався оплатити послуги ТОВ “Іскра” на умовах передоплати, однак, зазначеним договором не передбачена сума договору. 20.01.2007 р. між ТОВ “Іскра”(Продавець) та ТОВ “Воля” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №7 будівельних матеріалів. Тобто, фактично позивач уклав з ТОВ “Іскра” дві угоди, за якими зобов’язувався перераховувати кошти у передбачених випадках.

В платіжному дорученні №3 від 23.01.2008 р. позивачем при перерахунку 40000,00 грн. було зазначено призначення платежу “За послуги згідно договору №1 від 20.10.2006 р., в тому числі ПДВ 6666,67 грн.”.

Згідно з пунктом 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунка відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

Оскільки таке призначення платежу було зроблено помилково позивач в той же день до списання платежу з рахунку відкликав платіжне доручення з зазначеним вище призначенням платежу, надавши при цьому платіжне доручення №3 від 23.01.2008 р., зазначивши в ньому призначення платежу “Передоплата за матеріали згідно договору №7 від 20.01.2007 р., в тому числі ПДВ 6666,67 грн.”.

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банки зобов’язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, згідно з пунктом 33.2 цього Закону, несе платник.

Питання щодо внесення змін до реквізиту “Призначення платежу” платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Як свідчать матеріали справи, ХГРУ “Приватбанк” прийняв новий документ про переказ грошових коштів та списав їх з розрахункового рахунку, про що свідчить виписка банку за 23.01.2008 р. та платіжне доручення №3 від 23.01.2008 р. на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу “Предоплата за матеріали згідно договору №7 від 20.01.2007 р., в тому числі ПДВ 6666,67 грн.”.

Крім того, лист ТОВ “Іскра”№24 від 28.04.09 р. та лист Куп’янського відділення ХГРУ Приватбанк №12-13-000/4-032 від 17.04.09 р., підтверджують перерахування та отримання ТОВ “Іскра” грошових коштів по платіжному дорученню №3 від 23.01.2008 р. на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу “Предоплата за матеріали згідно договору №7 від 20.01.2007 р., в тому числі ПДВ 6666,67 грн.”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень –рішень належним чином не довів.

З огляду на вищенаведене, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 5 Постанова КМУ №271 від 26.02.1999 р. №271 “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” передбачає в разі нецільового використання коштів їх стягнення, тобто сплату неправильно використаних сум ПДВ до бюджету, а не нарахування штрафних санкцій по податковому зобов’язання, як було зроблено оскарженим податковим повідомленням –рішенням. Для стягнення використаних за нецільовим призначенням сум ПДВ, вже визначених як податок підприємством, законодавство не передбачає їх додаткове нарахування, чи нарахування на ці суми штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі - податкові повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ №0000552310/0 від 10.07.08 р. та №0000552310/1 від 04.08.08 р. про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 40000,00 грн. підлягають визнанню недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп‘янська об‘єднана державна податкова інспекція залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009р. по справі№2-а-32457/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.

Судді< підпис >

< підпис >Григоров А.М. Гуцал М.І. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2009 р.