Рішення № 87391587, 22.01.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 759/8116/19

Провадження № 2/761/1451/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Савенко О.І., Осадчук М.І.,

за участі позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр інформатики», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2019 року до Святошинського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр інформатики», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

07 червня 2019 року зазначена позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

В позовних вимогах з врахуванням заяви від 29.07.2019 року позивач просить: визнати незаконними дії посадових осіб установи ДП «Центр інформатики», такими що порушують Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Кодекс законів про працю України; зобов`язати ДП «Центр інформатики» надати довідку про його заробітну плату за період роботи з 03.09.1991 року по 27.02.1998 року та надати довідку та первинні документи, на підставі яких видана довідка для перевірки ПФУ; Пенсійному фонду України урахувати при перерахунку його пенсії, заробітну плату за період роботи з 03.09.1991 року по 27.02.1998 рік.; стягнути з ДП «Центр інформатики» на користь позивача 70 000,00 грн. моральної та матеріальної шкоди.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком та звернувся до відповідача для отримання довідки про роботу. Після багатьох спроб позивач отримав зазначену довідку, але підприємство відмовилось допустити інспекторів пенсійного фонду до перевірки документів. А тому позивач зазначає, що внаслідок того, що працівники фонду не можуть здійснити перевірку документів, відповідно не можуть здійснити йому перерахунок пенсії, що призводить до недоотримання належної пенсії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 30.07.2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр інформатики», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Пенсійного фонду України вчинити дії.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та третя особа представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив на заявлені вимоги не направили.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 03.09.1991 року по 27.02.1998 року працював в Державному підприємстві «Центр інформатики».

З 17.06.2015 року ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.09.2015 року та 18.12.2017 року позивачу була надана довідка про заробітну плату, яку він надав до Пенсійного фонду для перерахунку пенсії.

Головним управлінням пенсійного фонду направлявся запит до відповідача з проханням провести перевірку відповідності первинним документам довідки про заробітну плату, проте відповідач не надав первинні документи на підставі яких видана довідка, тому Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві не має можливості провести перерахунок пенсії.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив зобов`язати ДП «Центр інформатики» надати довідку про його заробітну плату за період роботи з 03.09.1991 року по 27.02.1998 року та надати довідку та первинні документи, на підставі яких видана довідка для перевірки Пенсійного фонду України.

Щодо заявлених вимог варто зазначити, що позивач не надав суду доказів, що він звертався до відповідача з проханням надати довідки та копії первинних документів на підставі яких було надано довідки та в цьому йому було відмовлено, а тому суд приходить до висновку що права позивача на даний час не порушені, а тому підстави для задоволення позовних вимог на даний час відсутні.

Крім того позивач просив стягнути з ДП «Центр інформатики» на користь позивача 70 000,00 грн. моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Позивачем не доведено у відповідності положень діючого законодавства спричинення йому моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також суду не надано доказів спричинення позивачу матеріальних збитків.

Отже, оцінюючи належність та допустимість доказів, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр інформатики», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2020 року

Суддя: Н.Г. Притула