Постанова № 8739046, 20.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-36472/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: М’ягкого Є.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

представника позивача –Кожевнікова Н.І.

представника відповідача - Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі 2-а-36472/09/2070           

за позовом Закритого акціонерного товариства «АВТЕХ»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «АВТЕХ» (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000532305/0 від 20.02.2009 р. та № 0000542305/0 від 20.02.2009 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи та стверджує, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Рефрен» є нікчемними в силу вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2007 року між позивачем та ТОВ «Рефрен» (код ЄДРПОУ 34706846 м. Миколаїв) було укладено договір про довгострокові поставки товару № 17.

В період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р. позивач за договором № 17 придбав у ТОВ «Рефрен» продукцію на загальну суму 3163 686, 36 грн. Згідно умов договору транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника, тобто ТОВ «Рефрен».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 29 липня 2008 року ТОВ «Рефрен» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура за ознаками ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а з 25.09.2008 року скасована державна реєстрація цього товариства.

10.02.2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки встановлені порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в період, що перевірявся на суму 658852 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на суму 532167грн.

          На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000532305/0 від 20.02.2009 року на суму 978 907грн.(зобов»язання по податку на прибуток), основний платіж-658852 грн, штрафні (фінансові) санкції-320055грн. та № 0000542305/0 від 20.02.2009 року на суму 798250,5грн. (зобов»язання по податку на додану вартість) основний платіж-532167грн, штрафні (фінансові) санкції-266083,5грн.

Висновки працівників ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на визнанні договору про довгострокові поставки від 01.03.2007 року № 17, нікчемним правочином.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про довгострокові поставки товару № 17 мав реальне виконання сторонами, відповідав положенням ст.655 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а тому не може вважатися таким, що порушує публічний порядок та направлений на заниження об»єкту оподаткування, тобто нікчемним правочином.

          Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було віднесено до валових витрат суму отриману від здійснення господарських операцій за договором № 17, укладеного між ЗАТ «АВТЕХ» та ТОВ «Рефрен» у розмірі 3163 686, 36 грн.

При проведенні планової виїзної перевірки працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було надіслано письмовий запит до позивача від 29.01.2009 р. № 1176/23-05/521 щодо достовірності отримання товарів за даним договором, але посадовими особами ЗАТ «АВТЕХ» відповіді на даний запит не надано.

Виходячи з цього відповідачем зроблено висновок щодо відсутності обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), що стало підставою для створення умов, за яких вищезазначені платники податків мали намір не одержати економічний ефект у результаті здійснення підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат, які не були задекларовані контрагентом ЗАТ «АВТЕХ», чим нанесено шкоду державі та суспільству.

Таким чином, відповідач вважає, що даний правочин є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 ЦК України обов’язковими умовами договору поставки товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

          Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ «Рефрен» договір поставки №17 не містить вищенаведених положень, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину, а саме найменування, ціни, кількості, якості та асортименту товару, не була визначена специфікація товару.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що ЗАТ «АВТЕХ» придбавав промислові товари для подальшої їх реалізації.

На підтвердження таких доводів представником позивача надані:

- копії прибуткових накладних № 31 від 02 березня 2007 року, № 34 від 06 березня 2007 року, № 46 від 20 березня 2007 року, № 47 від 21 березня 2007 року, № 70 від 06 квітня 2007 року, № 84 від 18 квітня 2007 року згідно яких ним отримано від ТОВ «Рефрен» товарів на загальну суму 737688 грн.

- копія видаткової накладної № 490 від 10.05.2007 року, згідно якої ЗАТ «АВТЕХ» поставив ЗАТ «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» товарів на загальну суму 220 грн.

- копія видаткової накладної № 131 –за від 20.06.2008 року згідно якої ЗАТ «АВТЕХ» поставив ТОВ «Стеклопласт-ЛТД» товарів на загальну суму 4240 грн.

Між тим, як вбачається з наданих накладних, найменування придбаного товару не співпадає з найменуванням поставленого товару, що виключає ланцюг єдиної господарської операції.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення промислових товарів, що вказує на відсутність реального виконання договору поставки № 17 від 01.03.2007 року .

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ЗАТ «АВТЕХ» та ТОВ «Рефрен» ставили за мету не виконання цього договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов»язань.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували придбання, транспортування, поставку товарів на повну суму включену ним до валових витрат.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Між тим, ЗАТ «АВТЕХ» та ТОВ «Рефрен» , укладаючи вищевказаний договір поставки, ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції й як наслідок отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави , вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Рефрен» 01.03.2007 року суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ч. 2 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі 2-а-З6472/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «АВТЕХ»по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «АВТЕХ»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)М’ягкий Є.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: М’ягкий Є.В. Повний текст постанови виготовлений 26.10.2009 р.