Ухвала суду № 8738977, 14.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-32182/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: М’ягкого Є.В.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

представник відповідача –Пивоваров О.М.

представника позивача - Ленець Д.В.

за участю секретаря судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року по справі № 2-а-32182/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» (надалі по тексту-позивач, ТОВ «Будінком») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.12.2008 року № 0001901520/0, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 50000,01 грн., в тому числі за основним платежем - 33333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16666,67 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 626, 629, 655, 228 Цивільного кодексу України, п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, п.п. 3.2.1. п.3.2. ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2008 року ДПІ у Ленінському районі міста Харкова проведена невиїзна документальна перевірка додержання вимог податкового законодавства згідно податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ „Будінком", в ході якої було перевірено дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо нарахувань та сплати ПДВ відображених в податковій декларації за березень-квітень 2008 року в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт від 20.11.2008 року № 2037/15-514/32947858. За висновками акту перевірки, в зв'язку з встановленими порушеннями п.п.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ „Будинком" збільшено податкове зобов'язання по ПДВ за березень, квітень 2008 року на суму 33333,34 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки про встановлення порушення ТОВ „Будінком" п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме - зайве віднесення до податкового кредиту за березень 2008 року - квітень 2008 року податку на додану вартість. ДПІ в Ленінському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2008 року 0001901520/0 на загальну суму 50000,01 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 33333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16666,67 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ ТОВ "Будінком" у розмірі 33333,34 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 02.12.2008 року № 0001901520/0 на суму 50000,01 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 33333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16666,67 грн., а тому є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. З ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Будінком" та ТОВ „Укрводспецбуд " існували правовідносини у березні 2008 року - квітні 2008 року. Так, сплачені ТОВ „Будінком" суми ПДВ за кран на гусенечному ходу РДК-250, зав. номер 1 1499, 1987 року випуску, придбаний у ТОВ «Укрводспецбуд», позивач відобразив згідно додатку № 5 до Декларації по ПДВ - обсяг поставки товарів від ТОВ „ Укрводспецбуд " на загальну суму 33333,34 грн. : від 04.01.2008 року № 4 на загальну суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; від 30.01.2008 року №5 на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 06.02.2008 року № 6 на загальну суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12500,00 грн. Після чого, ТОВ „ Будінком" включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару, а саме: в березні-квітні 2008 року на загальну суму 33333,34 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про належне відображення позивачем своїх податкових зобов’язань у податкових деклараціях та наданих до них розшифровках податкових зобов’язань в розрізі контрагентів, а отже, і про правомірне нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про помилковість доводів відповідача щодо відсутності права у позивача на податковий кредит у зв’язку з несплатою контрагентом – ТОВ «Укрводспецбуд» податкових зобов’язань за березень-квітень 2008 року та анулювання 20.08.2008 року свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Укрводспецбуд», з наступних підстав.

Законодавством України не передбачено норми відповідно до якої, платник податку несе відповідальність та негативні наслідки у разі невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення правочину продавець ТОВ «Укрводспецбуд» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 7783790 від 02.09.2005 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права нарахування податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо фіктивності правочину, з наступних підстав.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007 року між ТОВ «Будінком» та ТОВ «Укрводспецбуд» було укладено договір купівлі-продажу № б/н крана на гусеничном ходу РДК-250, зав. номер 11499, 1987 р.в. ціною 250000,00 грн. з урахуванням ПДВ. 12 лютого 2008 року вартість товару була виплачена в повному обсязі і він, відповідно до умов договору, перейшов у власність ТОВ «Будінком», про що свідчить акт приймання передачі товару .

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що кран знаходиться на балансі підприємства та зареєстрований в органах Держтехнагляду. Підтвердженням цього є виписка з балансу підприємства та витяг з паспорту крану, з відміткою Держтехнагляду про зняття крана з обліку у Донецькій області та взяття його на облік у Харківській області. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що придбання крана відображено в бухгалтерській звітності підприємства на рахунку 1521 (придбання основних засобів), а з 1.08.2008 року на рахунку 104 (машини і механізми), що підтверджує введення його в експлуатацію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про доведеність реальності угоди, а отже, правомірності нарахування податкового кредиту позивачем.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року по справі № 2-а-32182/08/2070 –залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді М’ягкий Є.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений р.