Ухвала суду № 87383206, 03.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

03 лютого 2020 р. Справа № 120/3993/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про поновлення строків у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, вимог

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, вимог.

В підготовче судове засідання призначене на 03.02.20 р. учасники справи не з`явились, при цьому, представником позивача подано клопотання (вх.№3291 від 03.02.2020 р.) про розгляд справи за його відсутності.

Разом з тим, неявка сторін у підготовче засідання належним чином повідомлених про час та місце проведення засідання не є перешкодою для розгляду заяви позивача щодо поновлення пропущеного строку.

Оцінюючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, в силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Отже, як видно строк оскарження вимоги становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Так, предметом оскарження у даній справі, серед іншого, є вимога від 13.08.2019 р., при цьому позов подано до суду лише 03.12.2019 р., тобто із пропуском 10-денного терміну.

Обгрунтовуюючи поважність причин пропуску звернення до суду позивач вказує, що з 14.08.2019 р. по 30.08.2019 р. перебувала на лікуванні із діагнозом цукровий діабет, відповідно, була позбавлена можливості своєчасно оскаржити вимогу. На доказ надано довідку ЦРЛ № 567

В подальшому, в період з 31.08.2019 р. по 09.10.2019 р. позивач здійснювала підготовку документів для подачі позову до суду, серед яких, висновок експерта, який був замовлений з метою підтвердження своєї позиції. В свою чергу, висновок будівельно- технічного дослідження виконаний судовим експертом ОСОБА_2 лише 20.09.2019 р., що зумовило пропуск строку звернення до суду.

Отримавши даний висновок позивач в жовтні 2019 р. звернулась до суду із позовною заявою, за наслідком розгляду якої відкрито провадження у справі №120/3273/19 -а.

Однак, як вказує позивач, її представник безпідставно без узгодження із позивачем подав заяву про залишення позову без розгляду та ухвалою суду від 28.11.2019 р. заяву задоволено, даний позов залишено без розгляду. Після отримання ухвали позивач вдругн звернулась до суду.

На думку позивача, вищенаведені обставини є поважними причинами пропуску звернення до суду, оскільки нею вчинено ряд дій, які вказуюють, що вживались заходи для своєчасного звернення до суду.

Суд погоджується із доводами позивача щодо поважності причин пропуску звернення, оскільки через хворобу та збір доказів, в підтвердження позовних вимог, існували перешкоди для звернення до суду. Окрім того, в жовтні 2019 р. спірна вимога оскаржена до суду, але з незалежних від позивача причин позов залишено без розгляду. Отже такі дії позивача свідчать про спроби судового оскарження рішення відповідача, що не може не визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі “Белле проти Франції” від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі “Мельник проти України” від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, враховуючи наведені норми та обставини за яких позивач не міг своєчасно звернутися до суду, хвороба, збір доказів, перебування справи у суді, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду, наведені у заяві є поважними, а відтак заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 121, 123, 248, 243 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

заяву позивача - задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна