Ухвала суду № 87362888, 04.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/19110/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши клопотання позивача Публічного акціонерного товариства «Волиньбакалія» (вул. Клима Савура, буд. 21А, м. Луцьк, 43005) про забезпечення позову у справі № 910/19110/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Волиньбакалія» (вул. Клима Савура, буд. 21А, м. Луцьк, 43005) до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович (АДРЕСА_5), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна (вул. Голосіївська, буд. 17, оф. 605, м. Київ, 03039) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовна заява мотивована тим, що 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» було укладено кредитний договір №06.1-20/002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100 000 000,00 грн. строком до 31.12.2020. В якості забезпечення виконання позичальником (ТОВ «ПАККО Холдинг») забезпеченого зобов`язання за кредитним договором, між банком (ПАТ «Укрсоцбанк») та ПАТ «Волиньбакалія» 11.03.2013 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ариванюк Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 677. Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору від 11.03.2013 предметом іпотеки є:

- нежитлова будівля, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- склад І-1, загальною площею 1027,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- земельна ділянка, площею 2,3069 га, цільове призначення - для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- земельна ділянка, площею 0,2574 га, цільове призначення - для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- земельна ділянка, площею 0,2295 га, цільове призначення - для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А.

26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернуто стягнення на вказане вище нерухоме майно.

Крім того, на підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області 16.12.2019 Таранко Д. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60888262, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, а також постанову про арешт майна боржника, постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника згідно якої приватним виконавцем було описано та накладено арешт на вказане вище нерухоме майно.

Не погоджуючись із виконавчим написом та вважаючи його таким, що не підлягає виконанню, ПАТ «Волиньбакалія» просило суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернено стягнення нерухоме майно ТОВ «Волиньбакалія», а саме: нежитлову будівлю, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад І-1, загальною площею 1027,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл . , м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А; земельну ділянку, площею 23069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл. , м. Луцьк, вул. Клима Савура , 21 А; земельну ділянку, площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл . , м. Луцьк, вул. Клима Савура , 21 А; земельну ділянку, площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А, на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» таким, що не підлягає виконанню; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Волиньбакалія» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Також, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 1930, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

Заявлена вимога про забезпечення позову обґрунтовується, зокрема, тим, що щодо розміру заборгованості у спірних правовідносинах існує судовий спір, а заборгованість на момент вчинення виконавчого напису не була та не є безспірною. Вважає, що існує велика ймовірність того, що під час розгляду справи потенційний новий власник нерухомого майна може зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно та продати чи іншим чином відчужити його на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення суду у даній справі.

24.01.2020 до суду позивачем подано додаткові пояснення (обґрунтування) до заяви про забезпечення позову, у яких останній зазначає, що засобами поштового зв`язку 20.01.2020 він отримав постанову приватного виконавця (ВП 60888262) від 15.01.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні щодо проведення оцінки майна з метою його реалізації. Вважає, що вищевказані дії щодо відкриття виконавчого провадження, арешту майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності безпосередньо свідчать про безумовний намір реалізації вищевказаного майна в найкоротші строки.

Суд, вивчивши доводи клопотання про забезпечення позову та додаткові пояснення до нього, вивчивши матеріали справи, доходить такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що судом буде розглядатися позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, проте на підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області 16.12.2019 Таранко Д. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60888262, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, а також постанову про арешт майна боржника, постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника згідно якої приватним виконавцем було описано та накладено арешт на вказане вище нерухоме майно. Також постановою приватного виконавця (ВП 60888262) від 15.01.2020 було призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні щодо проведення оцінки майна з метою його реалізації.

Разом з тим, у разі задоволення позову, виконавче провадження підлягатиме закінченню згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, у випадку звернення стягнення та можливого подальшого продажу зазначеного вище майна ПАТ «Волиньбакалія» на підставі спірного виконавчого напису, у покупця такого майна виникне обов`язок щодо його повернення. Крім того, заявник стверджує, що внаслідок можливої подальшої реалізації банком майна, існує ймовірність, що потенційний новий власник може зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно та продати чи іншим чином відчужити на користь третіх осіб під час розгляду справи в суді, що утруднить виконання рішення у даній справі.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Волиньбакалія» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Волиньбакалія» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 04.02.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Дата підписання ухвали 04.02.2020.

Суддя В.О.Демидов