Постанова № 8735057, 04.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-16504/09/0570

час прийняття постанови: 12.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участю прокурора Плужникова В.В.

представника позивача Патяшина А.С.

представників відповідача Конопльової Т.П., Єфременко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Силур” до Амвросіївської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених митних платежів,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Силур” звернулось до суду з адміністративним позовом до Амвросіївської митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі контракту від 21.07.2009 р., укладеному між позивачем та фірмою „Elaskon Sachsen GmbH & CO. KG”, позивачем 07.08.2009 р. був ввезений на митну територію України товар – канатне мастило у кількості 10070 кг (53 бочки по 190 кг нетто у кожній) за ціною 142,95 євро за 100 кг., загальна сума поставки – 14395,07 євро. 18.08.2009 р. позивачем до Амвросіївської митниці була подана вантажна митна декларація № 701000002/2009/002139, в якій митна вартість ввезеного товару була визначена за першим методом визначення митної вартості (за ціною угоди) з урахуванням транспортних витрат в розмірі 175571,13 грн. Виходячи із зазначеної вартості, сплаті підлягали митні платежі в загальному розмірі 48808,77 грн., з яких 11412,12 грн. – ввізне мито, 37396,65 грн. – податок на додану вартість. 19.08.2009 р. відповідачем була видана позивачу картка відмови у митному оформленні товару № 701000010/2009/000030. Крім того, відповідачем 19.08.2009 р. було прийняте рішення про визначення митної вартості № 701000010/2009/000114/1, яким митна вартість ввезеного товару визначена за шостим методом в розмірі 26383,40 євро.

          Враховуючи можливість негативних наслідків для господарської діяльності, позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, зі сплатою митних платежів в розмірі 81231,25 грн.

          Позивач вважає, що при поданні першої вантажної митної декларації ним були подані усі необхідні документи для митного оформлення, достатні для визначення митної вартості за ціною угоди. Внаслідок неправомірних дій митного органу позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію та сплатити митні платежі у розмірі значно більшим, ніж це відповідає вимогам законодавства.

          Позивач просить скасувати рішення про визначення митної вартості № 701000010/2009/000114/1 від 19.08.2009 р., стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 32422,48 грн.

          Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702000010/2009/000030 від 19.08.2009 р., рішення про визначення митної вартості № 701000010/2009/000114/1 від 19.08.2009 р., стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 32422,48 грн.

          Ухвалою суду від 23.11.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представники відповідача Амросіївської митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що митним органом було здійснено перевірку митної вартості, заявленої позивачем у вантажній митній декларації та декларації митної вартості, та встановлено, що заявлена митна вартість мастила в розмірі 1,587 євро за кілограм не відповідає вартості мастила, яка міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ, яка складає 2,62 євро або 3,69 доларів США. Посадовою особою митного органу при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого позивачем, на виконання вимог ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Порядку № 1766 було запропоновано надати додаткові документи: калькуляцію фірми-виробника товару, прайс-листи фірми-виробника товару, відповідна бухгалтерська документація. 19.08.2009 р. декларантом надано митному органу копія прайс-листа. Оскільки декларантом не були надані усі документи, які витребував митний орган, було прийняте рішення про неможливість використання першого методу визначення митної вартості. Митниця визначила митну вартість на підставі наявних відомостей в розмірі 26383,4 євро з прийняттям відповідного рішення та оформленням картки відмови в митному оформленні. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у м. Києві до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, надав заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача ГУ ДКУ у м. Києві на підставі наявних у справі доказів.

В запереченнях відповідач ГУ ДКУ у м. Києві вказує на те, що до нього не надходили відповідні документи від митниці щодо перерахування коштів, надмірно сплачених ТОВ „Силур” при здійсненні митного оформлення товару, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 10.12.2002 р. № 226. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Силур” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 06.05.2009 р. виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області (а.с. 47), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 36431800 (а.с. 48), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 31-46).

Відповідач Амвросіївська митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідачі Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що 21.07.2009 р. ТОВ „Силур” був укладений контракт з фірмою „Elaskon Sachsen GmbH & CO. KG” (Німеччина), за умовами якого позивач придбавав товари, виробництва продавця (фірми „Elaskon Sachsen GmbH & CO. KG”), кількість та ціни яких вказані в додатку № 1 та наступних додатках. Відповідно до додатку № 1 від 21.07.2009 р. до контракту (специфікації), позивач придбав канатне мастило Elaskon 20 у кількості 10070 кг. нетто (53 бочки по 190 кг нетто у кожній за ціною 142,95 євро/кг), загальна вартість – 14395,07 євро (а.с. 8-14).

07.08.2009 р. за зазначеним контрактом на адресу позивача надійшов вантаж – канатне мастило Elaskon 20 у кількості 10070 кг. нетто, загальною вартістю 14395,07 євро.

18.08.2009 р. ТОВ „Силур” була подана до Амвросіївської митниці за погодженням з Енергетичною регіональною митницею вантажна митна декларація № 701000002/9/002139, а також декларація митної вартості та усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару, в яких митна вартість товару визначена позивачем за першим методом визначення митної вартості (за ціною угоди) в розмірі (а.с. 128-145). В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості з урахуванням транспортних витрат в розмірі 15984,31 євро або 175571,13 грн. (1,5897 євро за кілограм).

Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, контракт, додаток № 1 до контракту, рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати, протокол погодження ціни, об’єму та умов поставки на період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., міжнародна товарно-транспортна накладні, відомості про вартість товару фірми-виробника, прайс-листи фірми-виробника.

Відповідачем Амвросіївською митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме, калькуляція фірми-виробника товару, прайс-листи фірми-виробника товару, відповідна бухгалтерська документація. Декларантом надано митному органу копія прайс-листа фірми-виробника.

Амвросіївською митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості: № 701000010/2009/000114/1 від 19.08.2009 р., яким митний орган визначив митну вартість товару канатного мастила Elaskon 20 за шостим (резервним) методом – 3,69 доларів (або 2,62 євро) за кг., загальна вартість становить 26383,4 євро.

          На підставі зазначеного рішення про визначення митної вартості відповідачем було відмовлено у митному оформленні ввезеного товару на підставі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 701000010/2009/000030 від 19.08.2009 р. у зв’язку з неподанням на вимогу митного органу додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 701000002/9/002169 із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом (а.с. 29-30).

Отже, позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 6, що на 32422,48 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу при визначення митної вартості товару за шостим методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ „Силур” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, контракт зі специфікацією до нього, прайс-листи фірми-виробника, інвойси, накладні CMR, декларації митної вартості, платіжні доручення в іноземній валюті.

З прайс-листа фірми „Elaskon Sachsen GmbH & CO. KG” (а.с. 23) вбачається, що вартість канатного мастила Elaskon 20 складає 142,95 євро за 100 кг., що відповідає ціні, вказаній у вантажній митній декларації позивача. Така ж сама ціна вказана в усіх зазначених вище первинних документах на вантаж. Таким чином, документально підтверджується митна вартість, визначена позивачем за першим методом.

Відтак, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

          Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неподання документів зобов’язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

          Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види змазки.

ТОВ „Силур” отримує товари безпосередньо від виробника фірми „Elaskon Sachsen GmbH & CO. KG” за прямим контрактом, укладеним без посередників.

З витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ неможливо встановити, чи за прямими контрактами здійснювалось ввезення канатного мастила у випадку, на який посилається митний орган, та митна вартість якого була взята за основу при визначенні митним органом митної вартості товару, ввезеного позивачем. При цьому суд зауважує, що митний орган взяв за основу для визначення митної вартості спірного товару вартість товарів іншого виробника, з іншим хімічним складом. Суд вважає, що ці обставина може суттєво впливати на митну вартість товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач Амвросіївська митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Позивач просить скасувати прийнятті митним органом рішення (рішення про визначення митної вартості та картку відмови).

Правовим наслідком скасування будь-якого правового акту індивідуальної дії є втрата ним чинності з часу набрання законної сили судового рішення. Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність визначення позивачем митної вартості за першим методом, суд визнає оскаржувані рішення протиправними, оскільки в такому разі вони втрачають чинність з часу їх прийняття.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення товару зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом, – 2,62 євро з 1 кг., а не митної вартістю, визначеної позивачем, - 1,587 євро за кг.

Оскільки судом визнане протиправним рішення про визначення митної вартості, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів, яка складає 32422,48 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 32422,48 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ „Силур”.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Силур” до Амвросіївської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити.

          Визнати протиправним рішення Амвросіївської митниці про визначення митної вартості товарів, пред’явлених до митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю „Силур”, № 701000010/2009/000114/1 від 19.08.2009 р.

          Визнати протиправним картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 701000010/2009/000030, видану Амвросіївською митницею Товариству з обмеженою відповідальністю „Силур”.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Силур” надмірно сплачені митні платежі в загальному розмірі 32422 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 48 коп.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Силур” судові витрати в розмірі 327 (триста двадцять сім) грн. 62 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 9 березня 2010 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шальєва В.А.