Постанова № 8734170, 25.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 р. справа № 2а-776/10/0570

час прийняття постанови: 15-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмедстиль», м. Донецьк

до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»

про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Гайтан К.О. за дов. від 05.01.2010р.

від відповідача: Ковальової Н.С. за дов. від 11 .01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донмедстиль» заявлено позов до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання незаконними дій з приводу ненадання посвідчення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно приміщення офісу № 3 у буд. 32 по вул. Рози Люксембург у м. Донецьку ТОВ «Донмедстиль» та зобовязання вчинити наступні дії: видати реєстраційне посвідчення про реєстрацію прав власності вбудованого нежилого приміщення офісу № 3, розташованого на першому поверсі багатоквартирного жилого будинку за № 32 по вулиці Рози Люксембург у місті Донецьку, що належить ТОВ «Донмедстиль», ЄДРПОУ 23602061.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність дій відповідача щодо відмови у видачі реєстраційного посвідчення про реєстрацію прав власності вбудованого нежилого приміщення, яке належить позивачу на підставі договору від 9 вересня 1998 року, яке повинно бути виданим при реєстрації договору відповідачем, але не було отримано позивачем. Крім цього, позивач посилається на ухилення відповідача від отримання письмових звернень позивача та надання на них відповіді.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що його дії відповідають вимогам діючого законодавства, та посилається на відсутність у діючому законодавстві станом на день розгляду справи обов'язку відповідача видавати реєстраційні посвідчення, оскільки, після внесених змін у 2003 році та затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації видають витяги з даного Реєстру на спеціальних бланках встановленої форми.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

9 вересня 2009 року між позивачем як покупцем та Фірмою «Си енд Ті инкорпорейтед» як продавцем був укладений договір № 0909 купівлі-продажу приміщення офісу № 3, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург,32, загальною площею 170,40 кв. м. 15 вересня 2009 року між зазначеними сторонами договору був укладений акт переходу права власності на приміщення за наведеним договором.

Під час судового засідання судом була досліджена інвентарна справа, з якої вбачається, що за позивачем 30 жовтня 1998 року була проведена реєстрація права власності на вбудоване приміщення площею 170,4 кв. м. по вул. Рози Люксембург у місті Донецьку за письмовою заявою позивача від 29 жовтня 1998 року. Як вбачається з висновку про реєстрацію обєкта нерухомого майна від 30 жовтня 1998 року реєстрація була проведена працівником відповідача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року № 0909 та додаткової угоди до договору від 27 жовтня 1998 року. Даний висновок є підтвердженням того, що позивачу не було відмовлено відповідачем у реєстрації договору купівлі-продажу приміщення.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839), яка була чинна на час реєстрації відповідачем договору купівлі-продажу приміщення за позивачем, реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2.1 зазначеної Інструкції на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа. Зберігання реєстраційного посвідчення в бюро технічної інвентаризації як в оригіналі, так і в копії, Інструкція не передбачає.

Суд зазначає, що доказів видання або невидання відповідачем реєстраційного посвідчення взагалі не надано жодною зі сторін, внаслідок чого у суду відсутні докази, на підставі яких можна встановити дану обставину. На оригіналі, який був наданий на дослідження суду, реєстраційний напис відсутній, так само як і на оригіналі договору (а не копії, як передбачено Інструкцією), який міститься в інвентарній справі відповідача.

Однак, з інвентарної справи вбачається, що реєстрації права власності була проведена відповідачем, про що здійснений запис у книзі № 16в, стор. 104, реєстраційний номер 7038.

25 серпня 2009 року господарським судом Донецької області ухвалено судове рішення у справі № 31/91пн, яким було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Донмедстиль» до Виконавчого комітету Ворошиловського районної у м. Донецьку ради та КП «БТІ м. Донецька» про визнання права власності на вбудоване приміщення офісу № 3 та тамбур (літера а-34), розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург,32, та введення його в експлуатацію. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року рішення господарського суду Донецької області від 25 серпня 2009 року було залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25 серпня 2009 року встановлено, що КП БТІ м. Донецька 30 жовтня 1998 року була проведена реєстрація права власності позивача на приміщення, придбане за договором купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року; оригінал реєстраційного посвідчення про право власності на обєкт нерухомого майна був наданий позивачу, але зазначене реєстраційне посвідчення у позивача відсутнє. У даному рішенні господарським судом також встановлено, що реєстраційне посвідчення втрачено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 було затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого був створений Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 7/5 був затверджений Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з яким бюро технічної інвентаризації видають витяги з даного Реєстру.

Діюче на час розгляду даної справи законодавство, зокрема, вищезазначені нормативно-правові акти, не передбачать видачу реєстраційних посвідчень при реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач не зазначив жодного порушення норм діючого законодавства, допущеного відповідачем, як при реєстрації права власності позивача на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року, так і при відмові у видачі реєстраційного посвідчення.

З огляду на принцип законності, закріплений частиною 2 статті 19 Конституції та статтею 9 КАС України, у суду відсутні підстави для зобовязання відповідача як суб'єкта владних повноважень діяти не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно посилання позивача на неотримання відповідачем заяв позивача та ненадання на них відповіді щодо спірного питання суд зазначає, що предметом спору в межах даної справи не є неправомірність дій чи бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяви позивача. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були надані відповіді у листах від 5 січня 2009 року № 1-0007 та від 5 березня 2009 року № 01/722 на заяви позивача про отримання інформації з приводу спірного питання щодо видачі реєстраційного посвідчення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмедстиль» до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання незаконними дій з приводу ненадання посвідчення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно приміщення офісу № 3 у буд. 32 по вул. Рози Люксембург у м. Донецьку ТОВ «Донмедстиль» та зобовязання вчинити наступні дії: видати реєстраційне посвідчення про реєстрацію прав власності вбудованого нежилого приміщення офісу № 3, розташованого на першому поверсі багатоквартирного жилого будинку за № 32 по вулиці Рози Люксембург у місті Донецьку, що належить ТОВ «Донмедстиль», ЄДРПОУ 23602061, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 лютого 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 2 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Смагар С.В.